Головна площа Києва - поєднання мистецтва скульптури, архітектури, ландшафтного дизайну та містобудування. Фото Олега Жарія
30. МИСТЕЦТВО НАВКОЛО НАС
Ви вже познайомилися з основними видами образотворчого мистецтва - графікою, живописом, скульптурою, декоративно-ужитковим мистецтвом. Але просто картину, просто гравюру, просто статую можна побачити хіба що в музеї чи художній галереї. А зазвичай твори, що належать до різних видів мистецтва, постійно взаємодіють між собою.
Уявіть пам’ятник, який встановлено в вашому місті чи селі або який ви бачили під час екскурсії. Якщо його розташовано на площі, то навколо обов’язково існують якісь споруди. Відбувається взаємодія скульптури та архітектури - вони створюють враження не окремо, а разом; у глядача виникає загальний образ. Якщо поєднання скульптури і архітектури є вдалим, площа з пам’ятником на ній стають окрасою міста, і навіть його символом. Найвідоміші такі поєднання отримали всесвітню славу, ними пишаються і захоплюються, навіть не розділяючи, що саме тут належить до архітектури, а що - до скульптури.
Шкільна вистава - поєднання різних видів мистецтв: літератури, музики, образотворчого мистецтва, моделювання одягу тощо
Різні види образотворчого мистецтва здатні взаємодіяти не лише один з одним, а й із зовсім іншими мистецтвами, з якими їх, здається, нічого не може пов’язувати. Наприклад, ви читали книжку і роздивлялися ілюстрації в ній. Проте це два різні види мистецтва - література і графіка, і вони одночасно допомагають вам уявити героїв та їхні пригоди!
Та найбільші можливості для поєднання різних видів мистецтва дають театр і кіно, а також цирк. Адже, наприклад, театральна вистава - це поєднання чи не всіх видів мистецтва, які можна пригадати. По-перше, існує драматичний твір, п’єса, яка належить, звичайно, до літератури. Дуже рідко вистава може обійтися зовсім без музики, а іноді нові мелодії створюють спеціально для неї. А що ж образотворче мистецтво? На його відповідальності - декорації і костюми героїв (тобто живопис, а іноді й графіка). Декорації досить часто бувають об’ємними. Акторів (якщо вони не персонажі з театру тіней) і, звичайно, їхні костюми глядачі також побачать під час вистави з усіх боків. Отже, театральні художники використовують ще й виразні засоби скульптури, а іноді й архітектури. Однак усе сказане зовсім не означає, що у виставі можна поєднувати будь-які декорації, костюми, музику і текст. Уявіть, наприклад, «Попелюшку», де текст буде звичайним, а музика - занадто урочистою або моторошною, костюми - сучасними, а декорації будуть зображувати далеке майбутнє чи іншу планету! Таке попри моторошну музику буде виглядати просто смішно!
Циркова вистава - приклад поєднання різних видів мистецтва
Учнівські роботи. Композиції на тему «Клоуни в цирку»
Якщо все буде вдало, глядач скаже наприкінці: «Яка чудова вистава!». Якщо ж він скаже: «Геніальна п’єса!», або «Прекрасна музика!», або «Дуже цікаві декорації і костюми!», - вистава не вдалася чи, точніше, вийшла схожою на борщ, у якому є смак буряка, картоплі, сметани, а ось смаку борщу чомусь немає!
Перші фільми (ви, мабуть, бачили уривки з них) мало чим відрізнялися від знятих на плівку вистав - хіба що були чорно-білі і супроводжувалися лише музикою. Зовсім інша річ - сучасні фільми, особливо ті, де використовують приголомшливі спецефекти. Проте й із сучасних фільмів нікуди не поділися література (сценарій) і музика, так само залишилися в них і види образотворчого мистецтва - живопис, графіка, скульптура, за допомогою яких створюють костюми і декорації. Щоправда, тепер художникові в цьому допомагають не лише олівець і фарби, а й комп’ютер.
1. Наведіть приклади зв’язку різних видів мистецтва з повсякденного життя.
2. Поміркуйте, чи є види мистецтва, які ніяк не можуть поєднуватися між собою.
Зробіть декоративне панно «клоун».
Інструменти та матеріали: для виготовлення такого панно можна взяти солоне тісто, акрилові фарби, пензлі, стрижень, ніж, білі та помаранчеві нитки, клей.
ЕТАПИ РОБОТИ НАД ДЕКОРАТИВНИМ ПАННО «КЛОУН»
1. Для виготовлення основи розкотимо шар тіста і виріжемо з нього прямокутник. Розкотимо смужки з тіста і зробимо з них рамку по краях чотирикутника. Приклеїмо цю рамку до цілого шара і зробимо два отвори зверху нього. Рамочка має висохнути, затвердіти. Потрібно пофарбувати лицьовий бік основи обраним для тла кольором. Цю підготовчу роботу можна заздалегідь виконати вдома разом з батьками. А можна замість основи з тіста використати картон.
2. Голову клоуна зліпимо так: розкотимо овальну пластинку - обличчя, зробимо стекою його усмішку та зморшки біля очей. З додаткових маленьких шматочків тіста зробимо очі й ніс клоуну та приклеїмо їх до обличчя. Стекою виріжемо зіниці. Прикріпимо брови. На основу панно потрібно наклеїти волосся для клоуна, на тому місці, де буде розташована його голова. Потім приєднаємо і саму голову клоуна.
3. Метелика також зліпимо з тіста і приклеїмо трошки нижче голови. Коли тісто підсохне, покриємо його фарбою.
Або перегляньте відео урок: Класифікація видів мистецтв за створенням художнього образу. Особливості циркового мистецтва.
Продовжуємо опрацьовувати тему уроку за підручником стр.191 - 192
або онлайн
Методики екстреної психологічної самодопомоги.
В екстремальній ситуації найбільш ефективними можуть виявитися експрес-методи психічної саморегуляції. Вони прості в оволодінні, їх краще потренувати в спокійній обстановці. Коли ти будеш у стресі, будеш реагувати інстинктивно тілом, твій розум відключиться.
Скільки треба часу для тренування методикам саморегуляції? Вправи не вимагають багато часу на виконання (1-3 хв), ефективні (результат виявляється вже в процесі виконання прийомів), непомітні для інших, не мають негативних побічних явищ (наприклад, сонливості). Не чекайте, що вони допоможуть відразу і назавжди, будьте готовими повторювати ці техніки крок за кроком знову, коли будете відчувати страх, неконтрольовану агресію чи паніку.
Щоб погасити надмірне збудження, потрібно зробити вдих і потім глибокий видих — удвічі довший за вдих. Такий спосіб ритмічного дихання допоможе зняти не тільки «передстартове» хвилювання, але і напругу після стресу, допоможе розслабитися перед сном. Намагайся уявити, що з кожним видихом напруга, стрес, злість виходять з тебе, а з кожним вдихом входять спокій і впевненість. Мобілізуюче дихання допомагає подолати млявість і сонливість у разі втоми, сприяє швидкому переходу від сну до активності, активізує увагу. Для зняття надмірного напруження також допоможуть такі вправи: розслабте куточки рота, потім усі м'язи обличчя. Зволожте губи. Розслабте плечі. Зосередьтеся на виразі свого обличчя і положенні тіла: вони відображають ваші емоції, думки, внутрішній стан. Змініть «мову обличчя і тіла» шляхом розслаблення м'язів і глибокого дихання, щоб оточуючі не побачили вашої напруги, стресового стану. Розслабляйтеся в будь-яких ситуаціях, як тільки відчуєте, що стрес наростає.
Швидка психотехніка звільнення від нав’язливих думок. Озирніться навколо, уважно огляньте, де ви є. Звертайте увагу на дрібні деталі, навіть добре вам знайомі. Повільно, не кваплячись, подумки переберіть всі предмети один за одним. Намагайтеся повністю зосередитися на цьому. Називайте подумки кожен предмет. Таке зосередження на навколишніх предметах відволіче від внутрішньої стресової напруги та спрямує думки на раціональне сприйняття навколишнього світу.
Самодопомога, якщо настрій песимістичний. Оптимізм — це сукупність ставлень, які допомагають сфокусуватись на можливостях, ресурсах навіть тоді, коли є проблеми. Оптимізм — це не «рожеві окуляри», це чисті окуляри, які дозволяють сприймати життя таким, як воно є — реалістичним. Кроки до реалістичного оптимізму: подивіться на те, що відбувається, у позитивному сенсі; фокусуйтеся на позитиві, який є завжди; уникайте стану «скаржитись та нити»; вирішіть для себе, що є можливим, доступним для вас, а що неможливим; не будьте «проти» того, що турбує, а налаштуйте себе на пошук нових ідей; смійтеся над собою, але не над іншими (гумор має велику силу).
Самодопомога на початку паніки і страху. У момент виникнення паніки чи страху уповільніть дихання до 8-10 вдихів за хвилину. Щоб сповільнювати дихання, для початку навчіться зосереджувати всю увагу на цьому процесі, відкидаючи думки про страх. Далі потренуйтеся дихати діафрагмою, для цього покладіть руку на ділянку шлунка і стежте за тим, як розтягуються м'язи саме на цій ділянці. Одночасно намагайтеся, щоб грудна клітка й плечі залишалися нерухомими.
Коли є відчуття невпевненості. Не потрібно себе недооцінювати, частіше згадуйте про свої успіхи. Визначте для себе конкретні цілі. Намагайтеся подумки уявити собі конкретний результат, якого хочете досягти. Дозволяйте собі розслаблятися, прислухатися до своїх думок, займатися тим, що до душі, наодинці з самим собою. Ви зможете краще зрозуміти себе. Якщо щось не вдалося, не витрачайте час на жалі. Краще думайте, як досягти цілі інакше, і робіть це.
1. Що таке психологічний стрес і внаслідок чого він може виникнути?
2. Які стани в людини свідчать про те. що в неї психологічний стрес?
3. Що передбачає екстрена психологічна допомога?
4. У чому полягає психічна саморегуляція?
5. Що потрібно робити, щоб навчитися психологічній самодопомозі в таких випадках: а) надмірне збудження; б) нав’язливі думки; в) песимістичний настрій; г) паніка та страх; г) відчуття невпевненості?
6. Як потрібно поводитися з людиною, якщо внаслідок психологічного стресу в неї є прояви: а) апатії; б) ступору; в) рухового збудження; г) агресії; г) страху; д) нервового тремтіння; е) плачу; є) істерики?
7. Складіть експрес-пам’ятки екстреної психологічної самодопомоги, обговоріть їх з друзями, внесіть відповідні корективи та розмістіть у будь-яких соціальних мережах. Відстежуйте кількість прочитувань ваших пам’яток і кількість лайків.
Екстремальна ситуація — це ситуація, що загрожує здоров'ю, житло, майну або навколишньому природному середовищу, громадському порядку, та інші небезпечні події.
Щодня ми можемо зіткнутися з різними екстремальними ситуаціями — стихійні лиха, аварії, пожежі, катастрофи, нещасні випадки, дорожньо-транспортні пригоди тощо. Постраждалими можуть виявитися окремі люди, сім'ї та цілі спільноти: люди втрачають будинки, близьких, виявляються відірваними від сім'ї та звичного оточення або стають свідками насильства, руйнувань і смерті.
Уміння надавати домедичну допомогу є принциповим і першочерговим питанням для збереження життя постраждалих. Однак не варто забувати і про психологічні реакції, які є незмінними супутниками будь-якої екстремальної ситуації і, нерідко, погіршують загальний стан постраждалого, зменшують шанси вижити як безпосередньо в умовах екстремальної ситуації, так і впродовж тривалого часу після її закінчення. Саме вони зумовлюють потребу в наданні екстреної психологічної допомоги.
В умовах екстремальної ситуації під впливом інтенсивних зовнішніх подразників, пов'язаних з порушенням нормальних умов життєдіяльності, фактом або загрозою смерті, серйозного тілесного ушкодження, а також у результаті побаченого, почутого, усвідомленого на основі попереднього досвіду, у кожної людини відразу мобілізуються всі резервні можливості — виникає стресова реакція. Це — неспецифічна реакція організму, яка забезпечує захист організму від загрозливих впливів шляхом мобілізації насамперед фізичних ресурсів організму.
Коли людині загрожує серйозна небезпека, вона реагує інстинктивно, назалежно від своєї волі і бажань. Таку реакцію часом називають «бийся або біжи». Ця реакція готує організм людини до значної фізичної активності, вивільняючи адреналін, і приводить до прискорення обміну речовин, прискорення пульсу і зростання кров'яного тиску, підвищення потовиділення. Вона є цілком нормальною захисною реакцією і свідчить, що людина перебуває в певному стані, спрямованому на протидію небезпечним для неї впливам.
Однак фізична реакція на стрес в екстремальних ситуаціях постійно супроводжується інтенсивними емоційними переживаннями та зміною поведінкових реакцій — виникає «психологічний стрес».
Психологічний стрес — це стан надмірної активації вищих психічних функцій (свідомість, сприйняття, пам'ять, увага і мислення) і дезорганізації поведінки, що розвивається в результаті загрози або реального впливу екстремальних факторів.
На тлі інтенсивного впливу чинників екстремальної ситуації і за відсутності своєчасної корекції психологічний стрес може перейти в психотравму — переживання невідповідності між загрозливими факторами ситуації та індивідуальними можливостями їх подолання, що супроводжується інтенсивним страхом, гострим відчуттям безпорадності та втрати контролю, порушенням сприйняття і переробки зовнішньої інформації, здатності використовувати набуті знання і досвід на практиці, що спричиняє іноді тривалі фізичні, психічні та особистісні розлади. Важливим є той факт, що на тлі психотравми виникають фізіологічні порушення: змінюються біохімічні показники, знижується імунітет, змінюється робота мозку, насамперед ті його зони, які пов'язані з контролем над агресивністю та циклом сну. Пережитий стан фіксується в пам'яті, а зазначені порушення тривають довго й називаються посттравматичними стресовими розладами.
Тому основним завданням екстреної психологічної допомоги в умовах екстремальних ситуацій є попередження прогресування психологічного стресу і переходу його у психотравму.
Це насамперед елементарна людська підтримка, надання практичної інформації щодо забезпечення життєдіяльності, співпереживання, стурбованість, демонстрація поваги та впевненості в можливостях постраждалої людини.
Екстрена психологічна допомога — це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які зазнають страждань і нужди.
Таку допомогу надають у безпечному місці в зоні або поблизу зони екстремальної ситуації. Розглянемо її загальні правила.
1. Залишайтеся поруч. Людина в екстремальній ситуації тимчасово втрачає почуття безпеки та довіри. Раптово світ стає небезпечним, повним хаосу та взагалі місцем, де небезпечно перебувати. Постраждалому необхідно допомогти відновити почуття впевненості та безпеки, залишаючись поруч, і не боятися тривожності постраждалих або вкрай емоційних реакцій.
2. Активно слухайте. Важливо уважно вислухати про переживання постраждалих у безпечних умовах, адже це часто допомагає людям зрозуміти та, врешті-решт, прийняти подію і змінити до неї своє ставлення. На місці події може бути мало часу, але все ж важливо вислухати людину та залишитися поруч доти, доки, наприклад, постраждалим не займуться медичні працівники.
3. Поважайте почуття іншого. Поставтеся без упередження до того, що вам говорять, і прийміть пояснення подій постраждалою людиною — визнайте та поважайте її почуття. Не намагайтеся виправити фактичну інформацію або сприйняття послідовності подій. Будьте готовими до лютих спалахів емоцій; постраждалий може навіть кричати або відмовлятися від допомоги. Важливо бачити не тільки безпосередню зовнішню поведінку, а й підгримувати контакт із постраждалим, якщо йому треба поговорити про те, що трапилося. Постраждалий може відмовитися від вашої допомоги, проте вам необхідно триматися трохи осторонь, але стежити за появою ознак того, що людині потрібна допомога.
4. Виявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в екстремальній ситуації, дуже корисною є практична допомога: зв'язатися з кимось, хто може побути з постраждалим; домовитися, щоб дітей забрали з дитячого садка або закладу освіти; підвезти людину додому або до пункту надання екстреної допомоги. Така практична допомога є засобом вираження турботи та співчуття. Виконуйте бажання постраждалого, але не беріть на себе більше відповідальності за ситуацію, ніж це здається доречним.
Оскільки всі функції мозку побудовані на процесах збудження і гальмування, то під час короткочасних, але досить інтенсивних стресових впливів виникають дві найбільш загальні форми змін поведінкової активності: активно-емоційна, спрямована на видалення екстремального фактора (активація психічних функцій, посилення ефективності захисних дій), і пасивно-емоційна, яка проявляється в очікуванні закінчення дії екстремального фактора (гальмування активності, зниження ефективності захисних дій).
Зовні в людини в екстремальній ситуації це може проявлятися апатією; ступором; руховим збудженням; агресією; страхом; нервовим тремтінням; плачем; істерикою.
Надання екстреної психологічної допомоги постраждалим під час гострого стресового стану.
1. Апатія може виникнути після тривалої напруженої, але безуспішної діяльності; або в ситуації, коли людина зазнає серйозної невдачі, перестає бачити сенс своєї діяльності; або коли не вдалося когось врятувати. Навалюється відчуття втоми, таке, що немає бажання ані рухатися, ані говорити: рухи й слова вимагають великих зусиль. У душі — порожнеча, незмога навіть на прояв почуттів. У стані апатії людина може перебувати від кількох днів до кількох тижнів.
Ознаки: байдужне відношення до навколишнього, млявість, загальмованість, мова повільна, з великими паузами. Якщо людину залишити без підтримки й допомоги в такому стані, то апатія може перерости в депресію (важкі й болісні емоції, пасивність поведінки, почуття провини, відчуття безпорадності перед життєвими труднощами, безперспективність тощо).
Перша допомога: поговоріть з постраждалим. Задайте йому кілька простих запитань, виходячи з того, знайомий він вам чи ні: «Як тебе звуть?», «Як ти себе почуваєш?», «Хочеш їсти?» тощо. Проведіть постраждалого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися. Візьміть постраждалого за руку або покладіть свою руку йому на чоло. Дайте поспати або просто полежати. Якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, у громадському транспорті тощо), то більше говоріть з ним, залучіть його до будь-якої спільної діяльності.
2. Ступор — одна з потужних захисних реакцій організму. Відбувається після сильних нервових потрясінь, коли людина затратила стільки енергії на виживання, що сил на контакт із навколишнім світом у неї вже немає. Ступор може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Тому якщо не надати допомогу і постраждалий перебуватиме в такому стані досить довго, це призведе його до фізичного виснаження. Контакт з навколишнім світом відсутній, постраждалий не помічає небезпеки й не починає дій, щоб її уникнути.
Ознаки: різке зниження або відсутність довільних рухів і мови, відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики), «заціпеніння» в певній позі, стан повної нерухомості.
Перша допомога: кінчиками великого й вказівного пальців масажуйте постраждалому точки, розташовані на чолі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся й бровами, чітко над зіницями. Долоню вільної руки покладіть на груди постраждалого. Налаштуйте свій подих під ритм його подиху. Людина, перебуваючи в ступорі, може чути, бачити. Тому говоріть йому на вухо, тихо, повільно й чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Пам'ятайте: необхідно будь-якими засобами домогтися реакції постраждалого, вивести його із заціпеніння.
3. Рухове збудження. Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха тощо) настільки сильні, що людина перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі визначити, де вороги, а де свої, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення, стає схожою «на тварину, що бігає в клітці». «Я побіг, а коли отямився, виявилося, що не знаю, де перебуваю». «Я щось робив, з кимось розмовляв, але нічого не можу згадати».
Ознаки: різкі рухи, часто безглузді дії, ненормально голосна мова або підвищена мовна активність (невпинна, іноді абсолютно безглузда), часто відсутня реакція на навколишніх (на зауваження, прохання, накази). Пам'ятайте: якщо не надати допомогу такій людині, це призведе до небезпечних наслідків: через знижений контроль за своїми діями людина буде робити необмірковані вчинки, може заподіяти шкоду собі й іншим.
Перша допомога: використовуйте прийом «захоплення»: перебуваючи позаду, просуньте свої руки постраждалому під пахви, пригорніть його до себе й злегка перекиньте на себе. Ізолюйте постраждалого від навколишніх. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває: «Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося? Ти хочеш сховатися від того, що відбувається». Не сперечайтеся з постраждалим, ні про що не питайте, у розмові уникайте фраз із часткою «не», що стосуються небажаних дій («не біжи», «не розмахуй руками», «не кричи»). Рухове порушення зазвичай триває недовго й може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивною поведінкою.
4. Агресія — один зі способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню напругу. Прояв злості або агресії може відбуватися тривалий час і заважати самому постраждалому й навколишнім.
Ознаки: роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу); удари руками або якими-небудь предметами, словесна образа, лайка; м'язова напруга; зростання кров'яного тиску.
Перша допомога: зведіть до мінімуму кількість оточуючих. Дайте постраждалому можливість «випустити пару» (наприклад виговоритися або «побити» подушку). Доручіть роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням. Демонструйте доброзичливість, навіть якщо ви не згодні з постраждалим, не обвинувачуйте його, не висловлюйтеся з приводу його дій, інакше агресивна поведінка буде спрямована на вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!» Необхідно говорити: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Спробуймо разом знайти вихід із цієї ситуації». Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями або діями. Агресія може бути погашена страхом покарання.
5. Страх. Ознаки: напруження м'язів (особливо м'язів обличчя); сильне серцебиття; прискорене поверхневе дихання; знижений контроль за власною поведінкою. Панічний страх може спонукати до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, — підвищену активність, агресивну поведінку. У такі хвилини людина не контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо.
Перша допомога: покладіть руку людини собі на зап'ясток, щоб вона відчула Ваш спокійний пульс. Це буде для неї сигналом: «Я зараз поряд, ти не одна». Дихайте глибоко й рівно. Спонукайте постраждалого дихати в одному з вами ритмі. Якщо постраждалий говорить, слухайте його, висловлюйте зацікавленість, розуміння, співчуття. Зробіть постраждалому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла. Пам'ятайте: страх може бути корисним, коли допомагає уникати небезпеки. Тому боротися зі страхом потрібно тоді, коли він заважає жити нормальним життям.
6. Нервове тремтіння. Людина, яка щойно пережила напад, надзвичайну подію або стала свідком такої події, учасником конфлікту (бойового зіткнення), може сильно тремтіти. Тремтіння виникає раптово — відразу після інциденту або через якийсь час. Так організм «скидає напругу».
Ознаки: неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети, запалити сірник). Збоку здається, що вона змерзла. Реакція триває довго (до кількох годин). Потім людина почуває сильну втому й потребу у відпочинку.
Перша допомога: потрібно підсилити тремтіння. Візьміть постраждалого за плечі й сильно, різко потрясіть протягом 10-15 с. Розмовляйте з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад. Після завершення реакції дайте постраждалому можливість відпочити. Бажано покласти його спати. Не можна обіймати людину або притискати її до себе; укривати чимось теплим; заспокоювати, говорити, щоб вона взяла себе в руки.
7. Плач. Кожна людина хоч раз у житті плакала. І кожен знає, що після того, як дати волю сльозам, на душі стає трохи легше. Подібна реакція обумовлена фізіологічними процесами в організмі. Коли людина плаче, усередині виділяються речовини, що мають заспокійливу дію. Добре, якщо поруч є хтось, з ким можна розділити горе.
Ознаки: людина вже плаче або готова розридатися. Тремтять губи. Спостерігається відчуття пригніченості. На відміну від істерики, немає порушення в поведінці. Пам'ятайте: не відбувається емоційної розрядки, полегшення, якщо людина стримує сльози. Коли ситуація триває дуже довго, внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному й психічному здоров'ю людини. Про такий стан говорять: «Збожеволів від горя».
Перша допомога: не залишайте людину наодинці. Встановіть з нею фізичний контакт (візьміть за руку, покладіть свою руку їй на плече або спину, погладьте її по голові). Дайте відчути, що ви поруч. Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть людині виплеснути своє горе). Періодично вимовляйте «так», «ага», киваючи головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте й співчуваєте. Повторюйте за людиною уривки фраз, у яких вона висловлює почуття; говоріть про свої почуття й почуття людини. Не намагайтесь її заспокоїти. Дайте людині можливість виплакатися й виговоритися, «виплеснути із себе горе, страх, образу». Ні про що не питайте, не давайте порад. Пам'ятайте: ваше завдання — вислухати.
8. Істерика. Істеричний напад триває кілька годин або кілька днів.
Ознаки: зберігається притомність, безліч рухів, театральні пози, мова емоційно насичена, швидка, ридання.
Перша допомога: забезпечте спокійні умови. Уникайте глядачів, залишайтеся з людиною наодинці в разі відсутності небезпеки для вас. Зненацька зробіть дію, що може дуже здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на постраждалого). Говоріть з людиною короткими фразами, упевненим тоном: «Випий води», «Умийся». Після істерики наступає занепад сил. Укладіть людину спати. До прибуття фахівця спостерігайте за її станом. Не потурайте її бажанням.
Петриківка - село в Дніпропетровській області, одне з тих сіл, де дбайливо зберігають і шанують традиції давніх народних промислів. Знаменитий петриківський розпис відомий далеко за межами України. Петриківка 230 років тому була заснована Петром Калнишевським. У цьому вільному козацькому селі виник цікавий звичай: жінки стали розписувати стіни хат барвистими квітковими орнаментами. Їх малювали пензлями, зробленими з котячої шерсті, сірниками, обмотаними м’якою тканиною, і просто пальцями. Фарби розводили на яйцях і молоці, а кольори вибирали найяскравіші, як сама природа Придніпров’я.
Елементи петриківського розпису. «Зернятко» - простий мазок, профіль якого залежить від пензлика. Це один з основних елементів петриківського розпису, за допомогою якого створюються всі орнаментальні мотиви. «Кривеньке зернятко» - дуже поширений елемент, за допомогою якого утворюють пірчасте листя, пуп’янки, пелюстки квіток. Щоб зробити «кривеньке зернятко», треба кінчик пензлика опустити на папір біля вертикальної лінії. Витягуючи тонку лінію вусика, роблять легкий поворот пензлика. Закінчують цей мазок притискуванням «п’ятки» пензлика до паперу.
Володимир Мельник. Елементи петриківського розпису
Можна намалювати «бігунець», який складається з трипелюсткових квіток і «пірчастого листя». Квіти, розміщені на однаковій відстані одна від одної (нахил квітки щоразу змінюється), з’єднують легкою хвилястою лінією, з країв якої розташовують листочки з довгими вусиками («пірчасте листя»).
«Бігунець» - один з найважливіших елементів петриківського розпису. Він може бути використаний для декоративного обрамлення будь-якого виробу.
Малювання ромашки, майора, айстри. Нові необхідні елементи композиції створюють об’єднанням таких різних мазків, як «зернятко» і «кривеньке зернятко». Потрібно зважати на їхній розмір, розміщення та колір. В основі квіток - «пуп’янок», доповнений у певному порядку дрібними й великими пелюстками. На основі квітки «пуп’янка» будуються й інші великі квіткові елементи. Залежно від форми основи (круглуватої, видовженої чи розтягнутої по ширині) вибирають форму рослинного елемента.
Ще один варіант квіток можна зробити за допомогою «зерняток», покладених колом в один або декілька рядів. Ці смуги дозволяють зробити ромашки, майори й айстри. В середині кола «зерняток» дерев’яним кінцем пензлика, вмоченим в густу фарбу, накладіть фарбу невеликими крапками, які зроблять малюнок рельєфнішим і веселішим. На основі цих нових рослинних елементів можна виконати свої варіанти квіток, створити новий мотив орнаменту за допомогою вже відомих нам прийомів.
Володимир Мельник. Етапи створення декоративного розпису
Виконання смородини, горіхів, кетяга калини за допомогою пальця. Ягоди калини, винограду, смородини і горішки петриківці роблять кінчиком пальця або паличкою. Набравши фарби на кінчик пальця, зробіть відбиток на папері. Він може бути меншим чи більшим (якщо виконувати відбитки паличкою, всі відображення будуть однакові за розміром). Зробивши декілька ягідок, розмістіть їх у формі кетяга, грона чи кошичка (ягоди розміщують одна над одною, поступово зменшуючи їхній розмір), потім з’єднайте ягоди тонкими гілочками. Малюнок можна доповнити хвилястими листочками і тоненькими вусиками, створюючи таким чином нові цікаві елементи.
Виконання елемента «перехідний мазок». Цей елемент виконують пензлем більшого розміру, ніж попередні. У петриківському розписі часто трапляється ефект плавного переходу одного насиченого кольору в інший - світліший чи темніший. Цього досягають «перехідним мазком». На пензель набирають фарбу яскравого кольору (наприклад, зелену), потім кінчиком пензля набирають фарбу світлішого кольору (наприклад, жовту). Роблять перший мазок: спочатку тягнуть світлий (жовтий) вусик, поступово з’являється другий відтінок (зелений), що набирає сили в кінці мазка. Для нового мазка весь процес повторюють.
Олена Щербань, Ганна Назаренко, село Петриківка. Декоративні композиції
Об’єднання деталей орнаменту за допомогою «пітушинок». Щоб композиція мала завершений вигляд, у петриківському розписі використовують так зване пітушиння, тобто з’єднання як окремих мазків у квітах і листочках, так і окремих елементів між собою. Це можуть бути тоненькі лінії, з’єднані в одній точці в квітах, уздовж центральної лінії в квітці або різноманітні «травинки», «пуп’янки», маленькі ягідки, колосочки і багато інших дрібних деталей, які розміщені навколо основних елементів або вздовж стебла в букетах.
Володимир Мельник. Етапи створення декоративного розпису
Ці елементи є додатковими засобами для збагачення малюнка, але вони мають велике значення в петриківському розписі, тому що є завершальним елементом усього твору, надають йому легкості, гостроти та об’ємності.
На початковому етапі роботи найкраще звернутися до творів визнаних майстрів петриківського розпису, уважно їх роздивитися і спробувати зробити копії із цих робіт.
1. Назвіть основні елементи петриківського розпису.
2. Чим майстри-петриківці виконували свої розписи?
3. Які кольори переважають у петриківському розписі?
Або переглянь ІІ дистанційний відеоурок :
Виконайте творчу практичну роботу
1. Виконайте декоративну квітку за допомогою пензляза етапами створення декоративного розпису в відео або самостійно.
2. Користуючись порадами в параграфі, виконайте за допомогою пальця декоративний кетяг калини, а використовуючи мазок «кривеньке зернятко», - пірчасте листячко біля кетяга. «Пітушинками» доповніть свою декоративну композицію.
