Електронний помічник вчителя 7 клас музичне мистецтво

7 клас  

Урок №17 музичного мистецтва 7 клас "Сучасна музика. Стилі та напрями."

Розспівка та повторення вичених пісень.

Перегляньте відеоурок

Познайомтесь з новою піснею та розучіть її.

Виконайте тестове завдання за посиланням вчителя.

Урок 33-34 образотворчого мистетва 6 клас "Історична спадщина"

 Перегляньте відео до уроку

або опрацюйте самостійно

Для переконливого відображення подій на картині необхідно не тільки передати психологічний чи емоційний стан. Неабияку роль відіграє предметний світ. Деталі оточення передано з історичною переконливістю, допомагають створити потрібне враження від твору. Тому вкрай необхідно бути знайомим з тим, як виглядали речі, одяг та інші предмети вжитку в різні часи та епохи.

Ти вже знайомий з уроків історії з наукою археологією. Археологія дає можливість уявляти вигляд поселень і житла, віднаходить предмети праці та побуту, прикраси, зброю. На території нашої Батьківщини з давніх-давен жили люди, створюючи предметний світ навколо себе. Серед них неперевершені зразки декоративно-ужиткового мистецтва трипільської культури та скарби скіфів. Помітний слід у світовій історії залишила Київська Русь. Вона проіснувала з IX до середини XIII ст.

Трипільська кераміка

Скіфська золота пластина із зображенням грифона IV ст. до н.е. Курган Гайманова могила Запорізької області

Колти (підвіски) часів Київської Русі, виконані в техніці перегородчастої емалі

Покровець хрещатий, виконаний в техніці лицьового шитва (Україна, XVII ст.).

Розвивалися гончарна справа, ткацтво, чинбарство (вичинка та обробка шкіри), різьблення по каменю і дереву. З льону, конопель і вовни слов’янки ткали чудові сукно і полотно, вони знали складне малюнкове ткання і вишивку. Високим умінням вирізнялися майстри обробки шкір. Недаремно в усній народній творчості склалися оповіді про кожем’як - людей умілих, сильних і відважних.

Активно розвивалося декоративно-ужиткове мистецтво. Вироби з дерева, металу, кістки, каменю, глини не просто задовольняли потреби людей, а й прикрашали їхнє життя. Характерним для творів слов’янського ужиткового мистецтва був рослинний орнамент, на відміну від геометричного візантійського.

Браслет часів Київської Русі

Панагія візантійської роботи. Виконана в техніці перегородчастої емалі та інкрустована дорогоцінним камінням

Панагія - невелика, прикрашена дорогоцінним камінням ікона, яку носять на грудях.

Одяг давніх слов’ян зазнав впливу візантійського та скіфського костюмів. Чоловіки носили жупани або свитки із зарукавниками (манжетами), підперезані широкими, іноді вишитими поясами. Багаті люди поверх носили плащі (корзно), оторочені золотою каймою на червоній підкладці. І чоловіки, і жінки покривали голови шапками, отороченими хутром. Під шапки або як самостійний головний убір жінки надягали убрус - білу або червону хустку, яка заколювалась під підборіддям. Краї хустки розкішно розшивались. Жіночий жупан, на відміну від чоловічого, мав широкі рукави, з яких виглядали прикрашені зарукавки нижньої сорочки. Жіноча сорочка була довга, до п’ят, і по нижньому краю вишита. Її носили під пояс або з поневою - спідницею, запахнутою поверх сорочки. Ці елементи одягу збереглися в українському народному костюмі донині.

Особливо вражають високою естетикою і технікою виконання ювелірні вироби. Були відомі і застосовувалися черніння срібла, лиття з дорогоцінних металів, карбування, інкрустація, техніка скані (узори з тонких металевих ниток) і зерні (прикраси з напаяних дрібних металевих кульок).

Зразки жіночого та чоловічого одягу часів Київської Русі

В. Васнецов. Прикликання варягів

Черніння (срібла) - спосіб декоративної обробки металу - його сильно розжарюють і миттєво охолоджують (наприклад, у воді); метал стає твердішим і отримує синювате забарвлення; інша назва - вороніння.

Карбування - отримання рельєфного зображення на тонких металевих листах шляхом калатання за допомогою спеціальних інструментів.

Інкрустація - врізування та вклеювання в поверхню предмета шматків інших матеріалів.

Техніка перегородчастої емалі прийшла до нас з Візантії, але незабаром київські майстри перевершили вчителів. Процес виготовлення схематично виглядав так. На золоту пластину наплавляли тонкі золоті перегородки, отримані порожнини заповнювали емалевим порошком і розплавляли його.

У давніх скарбах знайдено прикраси із зображенням сирен, дерева життя, квіткового орнаменту. Німецький знавець ремесел Теофіл (XI ст.), перелічуючи в своїй записці країни, які уславилися в різних мистецтвах, на почесному місці назвав Русь, майстри якої були відомі своїми виробами із золота з емаллю і з срібла з черню.

Кризова ситуація в культурі України виникла в кінці XVIII ст. Єдиним носієм і творцем української культури в цій ситуації залишився простий народ. Народна культура відіграла особливу роль в українській історії. Саме завдяки їй була збережена спадщина української традиції.

Учнівські роботи. Замальовки історичного костюма

Індустріальне суспільство, урбанізація нівелюють традиційні особливості культури. І в цих умовах дуже важливо зберігати, вивчати і популяризувати накопичені багатьма поколіннями знання, традиції. Адже без минулого немає майбутнього.

• 1. Чи є у вас вдома старовинні речі? Яка їхня історія?
• 2. Створіть ескізи костюмів до легенди про Кирила Кожум’яку.
• 3. Чим відрізнялися середньовічні костюми київських князів від костюмів турецьких султанів або лицарів?
• 4. Розкажіть, які ще характерні костюми інших народів і часів вам відомі.

Практична робота

Намалюйте костюми до казки про Кирила Кожум’яку. Продумайте не тільки одяг, а й прикраси, взуття, головні убори.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, кольорові олівці.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) зображення.
• Згадайте свої знання з побудови тіла людини і позначте правильні пропорції постатей людини.
• Олівцем легко позначте обриси одягу, щоб мати змогу витерти невдалі лінії, не завдаючи шкоди паперу.
• Виправте невдалі, на ваш погляд, обриси.
• Продумайте і вирішіть, якими зробити деталі костюма: які орнаменти прикрашатимуть тканину чи буде вона однотонна, чим буде оздоблений костюм (хутром, золотим шиттям, дорогоцінними каменями).
• Контрастні чи стримані кольори?
• Чи буде в костюмі на чомусь акцентуватись увага?

Національний художній музей України

Урок №16 образотворчого мистецтва 6 клас "Історія вивчення пропорцій людини. Канон. Пропорції тіла людини."

 Перегляньте відеоурок 

або опрацюйте самостійно

Канон (мистецтво) - сукупність норм і правил у мистецтві.

Малювання людини - найцікавіше, хоча й найскладніше завдання. Ще з давніх часів, коли майстри почали зображувати людину, перед ними постало питання вивчення її пропорцій.

Найдавніші відомості про закони пропорцій людського тіла було знайдено в гробниці піраміди поблизу Мемфіса (приблизно 3000 р. до н. е.). Нам відомий єгипетський канон часів фараонів.

У Давньому Єгипті канон людських пропорцій виглядав як сітка квадратів у висоту в 18 одиниць. Вона стосувалася фігури, що стоїть, і давала змогу відтворювати пропорції в різних розмірах. Два квадрати враховували обличчя, від лінії росту волосся до основи шиї, десять квадратів - від шиї до колін і шість квадратів - від колін до підошов ніг. Був ще дев’ятнадцятий квадрат, який застосовували для волосся, але він не рахувався з іншими деталями тіла.

Греки, у яких не було книжкових знань з анатомії, залишили непересічні твори мистецтва, тому що вони мали уявлення про будову тіла людини. Давньогрецькі скульптори Поліклет і Лісіпп описали, якими мають бути пропорції тіла. Ці знання оберігалися традиціями, передавалися від учителя до учня. Згідно з естетичним каноном Поліклета, одиницею виміру тіла слугувала висота голови: довжина тіла має дорівнювати восьми відрізкам, які відповідають висоті голови. Таким самим способом вимірювання пропорцій тіла людини користуються і сучасні художники.

Пропорції - співвідношення частин цілого між собою.

Середньовічні схеми побудови тіла ліддини

Сторінка рукопису Леонардо да Вінчі

Анатомія - наука про будову людського тіла.

Пізніше почали глибше вивчати тіло людини, і на допомогу прийшли знання з анатомії. Леонардо да Вінчі та Мікеланджело в Італії, Рібейра в Іспанії, Рубенс у Фландрії - усі вони в різні часи, але однаково глибоко і всебічно, вивчали закони анатомії людини і залишили нам чудові взірці своїх робіт. Тому для тих, хто починає малювати людину, окрім безпосереднього малювання з натури є можливість і потреба вивчення класичної спадщини великих майстрів.

Система пропорцій, яку розробив Дюрер, також отримала визнання. За її основу митець взяв зріст людини (h), поділивши його на такі елементи:

l/2h - верхня половина тіла від тазостегнового суглоба до тім’я;

l/4h — довжина ноги від щиколотки до коліна і відстань від підборіддя до пупа;

Пропорції частин тіла людини, якщо за одиницю виміру взяли висоту голови

1/8h - розмір голови від маківки до підборіддя;

1/10h - розмір обличчя по висоті і по ширині (включаючи вуха), довжина кисті руки від зап’ястка;

1/12h - ширина обличчя (на рівні кінчика носа).

Якщо користуватись одиницею вимірювання постаті людини, яку запропонував Поліклет, тобто висотою голови людини, то з’ясується, що загальна висота фігури буде дорівнювати 7,5-8 таких одиниць (залежно від зросту), довжина рук - приблизно 3, ширина плечей - 2, довжина ніг - 3,5-4, довжина ноги від стопи до коліна - 2 одиниці. Висота тулуба разом з головою дорівнює довжині ніг. Довжина долоні з пальцями дорівнює довжині обличчя (не всієї голови). Лікті розміщені на тому самому рівні, що й талія людини. У чоловіків, на відміну від жінок, ширші плечі, більша довжина ніг, вони здебільшого вищі на зріст.

Пропорції дитячого тіла мають свої особливості. У немовляти голова дуже велика порівняно з тілом. Вона вміщується у довжині фігури лише 4 рази. Потім, коли дитина підросте, змінюються і її пропорції. У дітей 11-12 років висота голови 5,5-6 разів уміщується у висоті фігури.

Застосовуючи у своїх малюнках ці спостереження, ви зможете зобразити реальну людину.

• 1. Коли люди почали вивчати пропорції людини?
• 2. Які «секрети» пропорційного малювання людини ви можете назвати?

Практичне завдання

1. Спробуйте перемалювати схему побудови постаті людини з підручника.

 Порівняйте ці пропорції з пропорціями реальної людини. Оберіть твір мистецтва, на якому зображено постать людини і її можна добре роздивитися, та порівняйте її пропорції з отриманими знаннями. Чи дотримувався художник пропорцій тіла людини в своїй роботі? Яку мету переслідував митець, змінивши пропорції? Можливо, у ті часи, коли створювався твір мистецтва, ще не було повної інформації про пропорції. Тоді уявіть, що ви запропонували б змінити художнику, щоб поліпшити кінцевий результат.

Веласкес Діего. Інфанта

Веласкес Лієго (1599-1660) - іспанський художник XVII ст. Працював у різних жанрах. Його уславлена картина «Здача Бреди» (її називають також «Списи») зображує одну з останніх значних перемог іспанської зброї в Голландії. Сюжетом картини «Прялі» є давньогрецька легенда про майстриню-ткалю Арахну, яка викликала на змагання саму богиню Афіну. Веласкес був придворним художником іспанського короля Філіппа IV і намалював багато портретів членів королівської родини. Художник портретував також оточення іспанського короля. Серед його моделей - найзнатніші аристократи країни і карлики-блазні, причому художник є однаково гуманним і до перших, і до других.

Тиціан Вечелліо. Ассунта

Тиціан Вечелліо (бл. 1480-1576), «король живописців і живописець королів», як називали його сучасники, - італійський художник доби Відродження. Тиціан жив і працював у Венеції. Спадщина цього художника є величезною. Тиціан створив численні картини на міфологічні сюжети («Даная», «Венера Урбінська»). Він був прекрасним портретистом («Портрет Папи Павла III з племінниками»). Однак урочисте, оптимістичне мистецтво Тиціана зазнало змін. Його останні роботи, як-от «Св. Себастьян», сповнені суворого трагізму.

Акіра Мурата. Балерина

Урок №15 образотворче мистецтво 6 клас "Образ у портреті"

 Перегляньте відео урок

або опрацюйте самостійно

Образ у портреті

М. Врубель. Портрет дружини

Робота над портретом потребує особливої зосередженості і вміння передавати характер і настрій моделі. Варто пам’ятати, що зображується людина, яка має притаманні тільки їй характер, погляд, рухи. У процесі роботи пильну увагу доцільно приділити очам, бо вони віддзеркалюють людську душу. Освітленість, силует і рух також мають велике значення. Навряд чи схожим буде портрет у не характерному ракурсі, погано освітлений.

У давнину майстри вважали, що світло має падати трохи збоку і згори і бути не дуже яскравим.

Ретельно зображують руки моделі, адже жести можуть розкрити її емоційний стан. У спокійної людини руки розслаблені. Якщо людина зосереджується, пальці напружуються, стискаються. Правильно знайдений силует також надає малюнку більшої виразності. Насамперед треба стежити за співвідношенням розміру малюнка голови і всього аркуша.

О. Мурашко. Портрет дівчини у червоному капелюсі

А. Манастирський. Козак

Ракурс - положення натури щодо глядача.

Навколо відтворюваного героя має бути достатньо простору, щоб малюнок був не дуже великим, але й не замалим. Зображення не повинно «підстрибувати» або «падати» на аркуші. Не зайве буде подивитися, як виконували подібні завдання «старі майстри».

Для розкриття «образу» в портреті велике значення мають костюм, який може розповісти про характер, професію, епоху, в якій відбувається дія, оточення, в якому розміщена модель, предмети, що є поруч. Між картиною і глядачем виникає мовчазний діалог. Без єдиного слова портрет розкриває таємниці свого героя.

• 1. Пригадайте, портрети яких українських і зарубіжних майстрів ви бачили під час відвідування музею, галереї, виставки. Який з них справив на вас найбільше враження і чому?

Учнівські роботи

Практична робота

Створіть автопортрет в історичному костюмі минулих часів. Який костюм сприятиме розкриттю вашого внутрішнього світу?

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) портретне зображення людини.
• Порівняйте його пропорції в цілому.
• Порівняйте пропорції різних частин обличчя людини кожної окремо: довжину до висоти та ширини. Порівняйте їх між собою (щоб, скажімо, очі не були, як у сови, а вуха, як у миші).
• Зверніть увагу на те, де розташовані різні частини обличчя на вашому малюнку, чи не «з’їжджають» вони з осі симетрії, не «підстрибують» відносно одна одної.
• Виправте помилки у побудові.
• На палітрі поруч підберіть колір, який відповідає кольору, наприклад, тла. Почати роботу фарбами краще із тих кольорів, які вам зрозуміліші.
• Порівняйте і спробуйте відтворити різницю відтінків різних частин обличчя, волосся.
• Виявіть, яка частина обличчя освітлена найяскравіше і як виглядає тло поруч.
• Як змінюється відтінок кольору в тіні і на освітленій поверхні?
• Де найтемніша тінь та чи не змінилося сприйняття кольору в тіні?
• Поспостерігайте, які різні півтонові співвідношення на різних поверхнях.
• Де створюється найбільший контраст?

Д. Певицький. Портрет великої князівни Олени Павлівни в дитинстві

Левицький Дмитро Григорович (1735-1822) - художник-портретист. Народився в Києві, син українського гравера Г. Левииького. Пізніше жив у Петербурзі, брав участь у розписуванні Андріївської церкви у Києві. Найвідоміші твори Левииького - «Портрет П.О. Демідова», серія парадних портретів вихованок Смольного інституту, «Портрет М. Д’якової», «Портрет Катерини II - законодавиці», «Портрет М. Львова», серія портретів великих князівен - доньок імператора Павла І («Портрет великої князівни Олени Павлівни в дитинстві» та ін.).

Пітер Пауел Рубенс. Автопортрет з дружиною

Рубенс Пітер Пауел (1577-1640) - великий фламандський художник, неперевершений колорист. На формування творчої особистості Рубенса великий вплив мала подорож до Італії, де художник ознайомився з творами Мікеланджело, Караваджо, венеціанських майстрів. Рубенс працював у різних жанрах, писав релігійні композиції, міфологічні сцени, пейзажі, портрети. Фарби творів Рубенса є яскравими, соковитими, дзвінкими. Творчість цього майстра сповнена оптимізму і життєрадісності. Серед картин Рубенса: «Персей і Андромеда», «Портрет Єлени Фоурмен з дітьми».

МАЙСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПОРТРЕТОМ

Коли ви малюєте голову людини, вам треба «йти» від загального до дрібниць. Починайте із зображення овала обличчя і «шапки» волосся. Спочатку малюнок робіть легким, тому що в процесі роботи доведеться дещо змінювати, виправляти. Необхідно подивитися, скільки місця на папері займає обличчя, волосся в довжину і ширину. Потім поділіть обличчя вертикальною віссю на праву і ліву частини. Вісь пройде через середину чола між бровами через ніс до середини підборіддя. Горизонтальними лініями позначте рівень брів, очей, довжину носа, рівень губ.

Малюючи портрет у ракурсі, пам’ятайте, що обличчя також трохи скорочується в перспективі. Тому ближнє око буде трохи більше, ніж дальнє. І не тільки око, а й вся ближня частина обличчя. Зверніть увагу на те, що лінії брів, очей, носа й губ паралельні одна одній. Тому з нахилом голови всі частини обличчя «нахиляються» разом з нею під тим самим кутом.

Якщо ви бачите на деяких малюнках, що очі мають один нахил, а губи інший, знайте, - це твір людини, яка «ловила гав» на уроках малювання.

Роблячи живописний портрет друга, спробуйте вловити колір його волосся, колір обличчя притаманний саме йому. Адже є люди білошкірі, з білявим волоссям і світлими очима. А брюнети зазвичай смагляві, мають темні очі. Волосся також буває різних відтінків: рудувате, каштанове, попелясте. У різному оточенні на волосся падають різні рефлекси, і тоді на ньому з’являються зеленуваті, блакитні або рудуваті рефлекси.

Колір шкіри й волосся в тінях і на освітлених ділянках також має різні відтінки. У приміщенні переважно на освітлених ділянках пануватимуть холоднуваті відтінки, а в тінях - більше теплих.

Наприкінці роботи важливо оцінити загальне враження від портрета, подивитися, чи виразне обличчя, погляд, чи достатньо виявлений об’єм голови.

Тло портрета має сприяти цілісному сприйняттю образу - не бути занадто яскравим, відтіняти обличчя, гармонійно поєднуватися з іншими кольорами.

Етапи роботи над портретом

МАЙСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ РОБОТИ НАД СКУЛЬПТУРНИМ ПОРТРЕТОМ

Для ліплення використовують стеку - дерев’яну або пластмасову лопатку завдовжки 15-20 см, один кінець якої заточений, як олівець, і дощечку, на якій виконується робота. Стекою зрізують зайву глину, зарівнюють поверхню, роблять заглиблення у формі.

Стеки для скульптури

1. Перед тим як розпочати роботу, вирішіть, образ якого літературного героя ви хочете зліпити - Русалоньки чи Фарбованого лиса, маленького хоббіта чи капітана Флінта, чи когось іншого. Спочатку зробіть замальовки олівцем, ескізи свого обранця з різних боків. Адже скульптурний образ тривимірний, і ще до початку ліплення ви маєте уявляти, як буде виглядати ваш герой з різних боків.

2. Якщо скульптура завбільшки понад 20 см, то потрібно зробити каркас, закріпити його на підставці, він має бути міцним, не повинен деформуватися. Цe може бути дерев’яний брусочок або металевий дріт, прикріплений до горизонтальної дощечки.

3. На початку роботи необхідно визначити розмір зображення, матеріал, який найбільше підходить для задуманої композиції, - глина чи пластилін. Наносячи матеріал на каркас, треба спочатку «набрати масу», тобто створити форму, яка нагадує голову.

4. Далі потрібно деталізувати скульптуру: виліпити очі, зачіску, ніс, губи, брови. Виліплювати треба, починаючи з великих деталей, і поступово додавати дрібні. Для правильного зображення пригадайте все, що ви вивчили про пропорції голови людини.

5. Творчий підхід до завдання потребує звернути особливу увагу на настрій натури - сум це чи радість, стурбованість чи мрійливість, а також на те, за допомогою яких деталей можна найповніше розкрити характер героя: вираз обличчя, зачіска, головний убір, прикраси, комірець або якась інша частина одягу біля шиї.

Етапи роботи над скульптурним портретом

Пропорції людини за спостереженнями давніх єгиптян

Урок №14 образотворчого мистецтва 6 клас "Портрет. Історія виникнення жанру."

 Перегляньте відео урок 

або опрацюйте самостійно

Франц Хальс. Груповий портрет офіцерів стрілецької гільдії Св. Георгія.

Сучасники вважали Хальса неперевершеним майстром групового портрета. Замовники навіть розраховувалися з ним залежно від кількості людей на картині по 66 гульденів (старовинна нідерландська монета) з кожної моделі

Портрет. Історія виникнення жанру

В. Боровиковський. Портрет М. Лопухіної. Приклад камерного портрета.

Портрет - це зображення людини або кількох людей. Того, кого зображують на портреті, називають моделлю. Слово «портрет» походить від старофранцузької мови. Воно означає «відтворювати риса в рису». Найкращі портрети - це не тільки точне зображення зовнішності людини. Адже з першого погляду на такий портрет ми одразу пізнаємо, якою є зображена людина: скупою чи щедрою, шляхетною чи лихою. Вдалий портрет - це справжня розповідь про людину, її життя, хвилювання, професію, походження.

Томас Гейнсборо. Хлопчик у блакитному одязі. Приклад парадного портрета.

Ян ван Ейк. Подружжя Арнольфіні. Парний портрет. Ян ван Ейк зобразив не лише своїх замовників, а й чимало дорогих речей, якими ті володіли і дуже пишалися. Одночасно ці предмети мають символічне значення і бажають Арнольфіні та його дружині щасливого подружнього життя.

До найбільшої схожості в портреті прагнули скульптори Давнього Єгипту та Давнього Риму.

У часи Середньовіччя портрети виконували досить рідко. Тоді зовнішність людини хвилювала майстрів набагато менше, ніж її духовність. Розвиток портретного жанру відновився в добу Відродження. Художники знову почали зображувати людину з портретною подібністю, відтворювати її особистий душевний стан, хвилювання.

Існують різні типи портрету.

Автопортрет - це власне зображення, створене художником. Залежно від кількості моделей портрет може бути парним (дві моделі) або груповим (якщо моделей більше). Владу чи багатство моделі підкреслює парадний портрет. Навпаки, інтимний (від фр. слова, що означає «найглибший», «внутрішній») або камерний (від лат. слова «камера» — кімната) портрет має на меті «зазирнути» в душу людини, відтворити її такою, якою вона є для найближчих людей, у «домашніх» умовах. На відміну від парадних, ці портрети часто бувають невеликого розміру. У минулому мали велику популярність також портрети в образах античних богів і богинь. Зазвичай усі чоловіки хотіли бути хоч трохи схожими на Зевса або Геракла, а жінки - на Венеру. Такі портрети називають алегоричними (від грец. слова «алегорія» - інакомовлення).

Учнівські роботи

У своїй творчості значне місце портрету віддали видатні майстри - Леонардо да Вінчі, Рафаель, Дієго Веласкес. Деякі майстри присвятили себе майже виключно цьому жанру, як от Томас Гейнсборо. Славу портретного живопису Росії в XVIII ст. склали художники, що походили з України: Д. Левицький (стор. 83), В. Боровиковський. Серію портретів і автопортретів створив Т. Шевченко. І в наші часи продовжується розвиток цього жанру. До портрету часто звертаються сучасні українські майстри.

• 1. Проаналізуйте портрет відомої людини (поета, письменника, художника тощо). Пригадайте її біографію, твори. Які саме риси цієї людини розкриває портрет?
• 2. Багато старовинних портретів - це, на жаль, «портрети невідомих». Спробуйте довідатися про характер моделі одного з таких портретів, уважно роздивившись його.

Практична робота

Намалюйте портрет друга чи подруги, користуючись порадами в підручнику на стор. 77, 84.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі.

МАЙСТЕР-КЛАС

ПРОПОРЦІЇ ГОЛОВИ ЛЮДИНИ

Пропорції обличчя

Вважається, що відстань від підборіддя до носа така сама, як і довжина носа і висота лоба. Вухо починається на рівні брів і закінчується на рівні носа. Середина обличчя проходить по нижньому краю очей. Відстань між ними дорівнює довжині самого ока і приблизно така сама, як і ширина носа. Куточки губ трохи виступають за той рівень, де містяться ніздрі.

Побудова голови у ракурсі

Ян ван Ейк. Богоматір. Фрагмент «Гентського вівтаря»

Ян ван Ейк (між 1390-1400-1441) - славетний нідерландський живописець. Біографічних відомостей про нього збереглося небагато. Вважається, що спочатку він був мініатюристом, потім працював при дворі графа Голландського, а від 1425 р. - для герцога Бургундського Філіппа Доброго, двір якого вважався найпишнішим у Європі. Від 1431 р. і до самої смерті майстер жив у м. Брюгге. Сучасники ставилися до Яна вай Ейка з великою повагою. Найвідоміші його роботи - «Гентський вівтар», «Мадонна канцлера Роллена», «Мадонна каноніка ван дер Пале», «Портрет подружжя Арнольфіні».

Огюст Ренуар. «Портрет актриси Жанни Самарі»

Огюст Ренуар (1841-1919) - французький художник. Свій творчий шлях розпочав із розписів віял і ширм. Ренуар - автор сонячних, оптимістичних творів, присвячених радості життя. Довге невизнання, грошові проблеми, важка хвороба в старості не вплинули на прекрасний світ, який створював Ренуар у своїх картинах. Про Ренуара говорили, що він пише так, «як співає птах». Спадщина художника є величезною. Серед його творів: «Ложа», «Бал в Ле Мулен де ла Галетт», «Першій виїзд», «Портрет актриси Жанни Самарі», «Великі купальниці».

МАЙСТЕР-КЛАС

РИСУНОК НА ТОНОВАНОМУ ПАПЕРІ

Начерк Леонардо да Вінчі для картини «Мадонна з прядкою»

Традиційний спосіб працювати з крейдами або олівцями - це малювання на тонованому папері білим кольором і сангіною. Папір представляє середній тон, так що ви можете ефективно маніпулювати трьома кольорами. Ця методика відома як «а trios couleurs» (триколірна) і є чудовим засобом моделювання форми; її нерідко використовували стародавні майстри.

Звичайний вибір для роботи білим кольором і сангіною становить бежевий або кольору вершків папір, проте цей метод може бути застосований для роботи на папері інших кольорів.

Ви могли б, наприклад, використовувати чорну або білу крейду на сірому або блакитному папері, і не виключено навіть застосування чотирьох кольорів одночасно.

Перевага використання тонованого паперу в тому, що ви можете самі малювати найсвітліші місця замість того, щоб залишати їх білими ділянками, як у звичайному одноколірному малюнку. У своїх роботах старовинні майстри основні полиски зазвичай підкреслювали білим в останню чергу; ви ж можете почати з білого, якщо предмети представлені в основному полисками або світлими місцями, в процесі роботи поступово переходячи до більш темних тонів, залишаючи папір вільним для середніх тонів. Пілком реально використовувати методи розтушовування, проте варто дотримуватися обережності в самому початку і намагатися не вкривати папір занадто щільно, щоб не засмітити поле рисунка.

Пам’ятайте, що використання двох або більше кольорів є суттю і основою в монохромній методиці; кольори використовують як тони, і вони не є фактичними кольорами.

В. Тропінін. Дівчина з Поділля

І. Рєпін. Портрет С.М. Драгомирової

Урок №13 образотворчого мистецтва 6 клас "Тематична. Узагальнення навчального матеріалу з теми „Анімалістка. Пейзаж “.

 Перевіряємо знання з теми за допомогою гри:

- Види мистецтва

- Випадкове колесо.

- Вікторина "Пейзаж"

- Гра "Літак"

Виконайте тестове завдання за посиланням вчителя.

Аналіз живописного твору

Урок №12 образотворчого мистецтва 6 клас "Спостережна перспектива. Закони перспективи."

 Перегляньте відео урок

або опрацюйте самостійно

Уявімо, що ми хочемо поділитися враженнями від побаченого влітку на канікулах з нашими друзями чи родичами. Для більшої наочності ми могли б замалювати з натури або з пам’яті місця, де ми побували, провели час, відпочивали. Як же нам відтворити на папері те, що ми бачили навколо? Згадаймо, що ми вивчали про перспективу минулого навчального року.

Головним принципом перспективи є побудова зображень об’ємних предметів такими, якими ми бачимо їх з певної точки спостереження. Інакше кажучи, на площині паперового аркуша за допомогою перспективних скорочень ми зображуємо ілюзію простору. Уміння користуватися знаннями з перспективи дає нам можливість не тільки зображувати предмети «з натури», а й відтворювати давно втрачені пам’ятки мистецтва, що дійшли до нас у зруйнованому вигляді.

Назва «перспектива» походить від латинського слова perspicere, що в перекладі означає «дивитися крізь». У назві відбивається старовинний спосіб відтворення зображення предметів на прозорій поверхні (скло, тонка прозора тканина), крізь яку предмети розглядалися і на якій фіксувалися всі перспективні скорочення.

Залізничний міст. Київ. Перспектива. Фото. Зорове зменшення прольотів мосту при наближенні до лінії горизонту за законами перспективи.

Якщо підійти до вікна з пензлем, наповненим фарбою, і обвести на склі контури видимих за вікном предметів, то зображення (рисунок), отримане на склі, буде називатися перспективою. Ці досліди з вивчення закономірностей перспективних скорочень у такий спосіб відбилися в одному із визначень живописної картини - «вікно у світ». Цей простий метод використовували художники вже у XV—XVI ст., коли намагалися теоретично обґрунтувати закони перспективи.

Рисування предметів з натури відбувається на основі видимої (спостережної) перспективи. Адже людина бачить речі, дивлячись на них двома очима, тобто бачить предмети одночасно з обох боків.

Можна порівняти зображення одного й того самого предмета на фотографії і в дійсності, коли дивимося на нього обома очима. Якщо при цьому примружимо одне око, то те, що ми побачимо, стане більш подібне до зображення на фото. Розгадка проста - фотокамера також «дивиться» на навколишній світ «одним оком». Проте в основі видимих зображень лежать все ж таки закони лінійної перспективи.

Схема перспективних скорочень прямокутних площин, що лежать вище і нижче лінії горизонту, ліворуч і праворуч від спостерігача.

Зміна еліпсів відносно лінії горизонту

Зміна площин відносно лінії горизонту

Потрібно пам’ятати, що в перспективі та площина, що міститься нижче, буде здаватися більш розкритою. Тому і еліпс, який міститься на ній, буде ширший, округліший.

Основне правило лінійної перспективи таке: предмети, що мають однакові розміри, але віддалені від спостерігача на різні відстані, будуть зображені на картині неоднаково. Тобто ті, що розміщені ближче, будуть намальовані більшими, ті, що далі, - меншими.

Пригадаймо, що лінія горизонту - це уявна лінія, яка розміщується на рівні очей. Зображення змінюється також залежно

Перспективна побудова екстер’єру

Інтер’єр метро. Фото

Вигляд пейзажу за вікном залежно від того, в якому положенні перебуває спостерігач: а - стоїть; б - сидить; в - перемістився праворуч; г - перемістився ліворуч

від розміщення лінії горизонту. Поспостерігаємо, що ми бачимо за вікном своєї квартири: ніби на картині, видно будинки, вулицю і небо над ними (рис. а). Якщо сядемо на стілець, зображення, яке ми побачимо, зміниться (рис. б): збільшиться площа неба, а поверхні землі стане зовсім «мало». З нашим переміщенням по кімнаті праворуч (рис. в) і ліворуч (рис. г) з поля зору зникатимуть відповідні частини пейзажу і додаватимуться нові. Отже, рисуючи з натури, слід завжди обирати визначене положення, тобто, як говорять професійною мовою, обирати собі точку спостереження. Залежно від того, на чому ми хочемо зробити акценти, вибираємо висоту лінії горизонту. Наприклад, якщо лінію горизонту опустити досить низько, то можна підкреслити велич і значущість предметів, споруд тощо.

Спостережна перспектива.

Предмети, що мають однакові розміри і розміщені ближче, будуть намальовані більшими, ті, що далі, - меншими.

Учнівські роботи

Використовуючи закони перспективи і поглиблюючи свої знання з неї, ви легко зображуватимете у просторі будівлі, інтер’єри, перспективи вулиць.

Отже, правильно побудоване перспективне зображення дасть вам змогу уявити ще не існуючі будинки і предмети такими, як ви побачили б їх у просторі.

• 1. Що таке видима (спостережна) перспектива?
• 2. Розгляньте картину Бордоне (на стор. 68). Де на цій картині проходить лінія горизонту?

Практична робота

1. Спробуйте намалювати один і той самий пейзаж за вікном з різних точок спостереження. Для цього вам потрібно пригадати закони перспективи і приклад, який ми розглядали на уроці.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі.

План роботи:

• Візьміть аркуш паперу і намалюйте лінію горизонту.
• Відносно неї відтворіть пейзаж, який ви бачите за вікном.
• Потім, вставши, намалюйте його ще раз.
• Порівняйте, як змінилося зображення.

2. Намалюйте інтер’єр своєї оселі.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі.

МАЙСТЕР-КЛАС

ПОБУДОВА ІНТЕР’ЄРУ В ПЕРСПЕКТИВІ

Фронтальна перспектива має одну точку сходу

Інтер’єр - це своєрідний «портрет» приміщення. Він потребує точної перспективної побудови. Для малюнка кімнати велику роль відіграє вибір точки спостереження.

Інтер’єр можна зобразити у фронтальному і кутовому положенні. V фронтальному вигляді одна зі стін кімнати паралельна до площини аркуша, і тоді можливо зобразити три стіни кімнати. У кутовому вигляді можна побачити дві стіни, розгорнуті під кутом одна до одної.

Якщо потрібно малювати інтер’єр у кутовому положенні, то проводять вертикальну лінію, яка показує стик двох стін. Вона перетинається лінією горизонту, що розділяє її на два відрізки.

Потім будують перспективу бічних стін, підлоги і стелі, користуючись двома точками сходу, які розташовуються по обидва боки від головної точки спостереження. Ці точки незавжди можна знайти на площині аркуша, але їхнє положення на лінії горизонту необхідно подумки уявляти під час малювання.

Кутова перспектива має дві точки сходу