Навіть про один предмет можна розповісти по-різному: зобразити його великим на передньому плані, показати середній план чи намалювати цей предмет малим на дальньому плані. Усе залежить від задуму художника.
Навіть на однаковому форматі аркуша враження від натюрмортів виникає найрізноманітніше. Це відбувається тому, що композиція натюрморту, якщо він побудований з використанням симетрії, викликає відчуття сталості, рівноваги, спокою. Асиметричне чи діагональне розміщення предметів, навпаки, передає рух, неспокій, неврівноваженість частин композиції.
Не слід думати, що предмети натюрмортів потрібно обов’язково розташовувати за схемою. Оригінальне композиційне рішення може виникнути внаслідок того, що, наприклад, яблука випадково красиво розсипалися на столі. Треба вчитися бачити красу звичайних речей, розвивати своє композиційне мислення.
У композиції натюрморту намагайтеся навчитися бачити загальну форму групи предметів, ансамбль форм, а не значущість кожної форми окремо. Це допоможе правильно розмістити натюрморт на аркуші, досягти його цілісності.
Схеми з книги Сокольниковой Н.М. «Образотворче мистецтво. Основи композиції».
МАЙСТЕР-КЛАС
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА РИСУВАННЯ З НАТУРИ
Під час рисування з натури необхідно керуватися такими правилами.
1. Аркуш паперу має розмішуватися перпендикулярно до променя зору. Не можна під час роботи повертати папір.
2. Починати малювати варто легкими, ледь помітними лініями.
3. У процесі роботи необхідно йти від загального до конкретного, від великої форми до деталей, а наприкінці роботи повертатися знову до загального, підкорюючи окреме цілому.
4. Увесь час потрібно перевіряти і уточнювати пропорції предметів в усіх їх частинах і на всіх етапах роботи, а помічені помилки виправляти негайно.
5. Увесь рисунок виконується одночасно. Не можна закінчувати його частинами.
6. Під час роботи треба весь час порівнювати предмети між собою за розмірами і силою світла, знаходити і будувати пропорційні співвідношення на рисунку. Не можна порівнювати окремо яку-небудь деталь рисунка з тією самою деталлю в натурі, порівнювати треба декілька співвідношень у натурі з відповідними співвідношеннями на рисунку.
7. Зображуючи натуру, треба думати про сутність рисунка: точність пропорцій, конструкцію, про перспективну побудову, виявлення головного і характерного.
8. Цілісність тональних відношень у рисунку завершується в останній стадії зображення - узагальненням.
Коротко нагадаємо риси, що визначають цілісність зображення:
- а) точність перспективної побудови;
- б) ретельна пропрацьованість і чіткість переднього плану;
- в) поступове ослаблення ступеня освітленості з віддаленням форми в глибину рисунка;
- г) велика пропрацьованість поверхні на передньому плані і узагальненість затемнених поверхонь;
- д) витриманість тональних співвідношень зображення.
9. Під час рисування з натури слід підкреслити роль художніх матеріалів. Не все можна зображувати будь-яким матеріалом. Зміст ми сприймаємо через художню форму і конкретний матеріал, у якому ця форма виконується.
У кожного матеріалу можуть бути особливі естетичні якості (не менш важливі, аніж його прикладні корисні властивості). Наприклад, підготовка рисунка для фрески зазвичай виконується вуглем, але не олівцем. Ескізи для ліногравюри роблять здебільшого тушшю, щоб наблизитися якось до матеріалу, в якому буде реалізований задум. Естетичні якості матеріалу полягають у здатності того чи того матеріалу якось впливати на наші почуття. Художник у своїй творчості вдається до того матеріалу, який найліпше сприяє виявленню художнього задуму. Це стосується як скульптури, так і живопису або графіки.
Етапи роботи над малюнком
В. Дроніцин. Натюрморт зі скрипкою. Фото
