Електронний посібник-помічник вчителя по підготовці до уроків Мистецтва 9 клас

Електронний посібник-помічник вчителя по підготовці до уроків Мистецтва 9 клас 

Урок №16 образотворчого мистецтва 6 клас "Історія вивчення пропорцій людини. Канон. Пропорції тіла людини."

 Перегляньте відеоурок 

або опрацюйте самостійно

Канон (мистецтво) - сукупність норм і правил у мистецтві.

Малювання людини - найцікавіше, хоча й найскладніше завдання. Ще з давніх часів, коли майстри почали зображувати людину, перед ними постало питання вивчення її пропорцій.

Найдавніші відомості про закони пропорцій людського тіла було знайдено в гробниці піраміди поблизу Мемфіса (приблизно 3000 р. до н. е.). Нам відомий єгипетський канон часів фараонів.

У Давньому Єгипті канон людських пропорцій виглядав як сітка квадратів у висоту в 18 одиниць. Вона стосувалася фігури, що стоїть, і давала змогу відтворювати пропорції в різних розмірах. Два квадрати враховували обличчя, від лінії росту волосся до основи шиї, десять квадратів - від шиї до колін і шість квадратів - від колін до підошов ніг. Був ще дев’ятнадцятий квадрат, який застосовували для волосся, але він не рахувався з іншими деталями тіла.

Греки, у яких не було книжкових знань з анатомії, залишили непересічні твори мистецтва, тому що вони мали уявлення про будову тіла людини. Давньогрецькі скульптори Поліклет і Лісіпп описали, якими мають бути пропорції тіла. Ці знання оберігалися традиціями, передавалися від учителя до учня. Згідно з естетичним каноном Поліклета, одиницею виміру тіла слугувала висота голови: довжина тіла має дорівнювати восьми відрізкам, які відповідають висоті голови. Таким самим способом вимірювання пропорцій тіла людини користуються і сучасні художники.

Пропорції - співвідношення частин цілого між собою.

Середньовічні схеми побудови тіла ліддини

Сторінка рукопису Леонардо да Вінчі

Анатомія - наука про будову людського тіла.

Пізніше почали глибше вивчати тіло людини, і на допомогу прийшли знання з анатомії. Леонардо да Вінчі та Мікеланджело в Італії, Рібейра в Іспанії, Рубенс у Фландрії - усі вони в різні часи, але однаково глибоко і всебічно, вивчали закони анатомії людини і залишили нам чудові взірці своїх робіт. Тому для тих, хто починає малювати людину, окрім безпосереднього малювання з натури є можливість і потреба вивчення класичної спадщини великих майстрів.

Система пропорцій, яку розробив Дюрер, також отримала визнання. За її основу митець взяв зріст людини (h), поділивши його на такі елементи:

l/2h - верхня половина тіла від тазостегнового суглоба до тім’я;

l/4h — довжина ноги від щиколотки до коліна і відстань від підборіддя до пупа;

Пропорції частин тіла людини, якщо за одиницю виміру взяли висоту голови

1/8h - розмір голови від маківки до підборіддя;

1/10h - розмір обличчя по висоті і по ширині (включаючи вуха), довжина кисті руки від зап’ястка;

1/12h - ширина обличчя (на рівні кінчика носа).

Якщо користуватись одиницею вимірювання постаті людини, яку запропонував Поліклет, тобто висотою голови людини, то з’ясується, що загальна висота фігури буде дорівнювати 7,5-8 таких одиниць (залежно від зросту), довжина рук - приблизно 3, ширина плечей - 2, довжина ніг - 3,5-4, довжина ноги від стопи до коліна - 2 одиниці. Висота тулуба разом з головою дорівнює довжині ніг. Довжина долоні з пальцями дорівнює довжині обличчя (не всієї голови). Лікті розміщені на тому самому рівні, що й талія людини. У чоловіків, на відміну від жінок, ширші плечі, більша довжина ніг, вони здебільшого вищі на зріст.

Пропорції дитячого тіла мають свої особливості. У немовляти голова дуже велика порівняно з тілом. Вона вміщується у довжині фігури лише 4 рази. Потім, коли дитина підросте, змінюються і її пропорції. У дітей 11-12 років висота голови 5,5-6 разів уміщується у висоті фігури.

Застосовуючи у своїх малюнках ці спостереження, ви зможете зобразити реальну людину.

• 1. Коли люди почали вивчати пропорції людини?
• 2. Які «секрети» пропорційного малювання людини ви можете назвати?

Практичне завдання

1. Спробуйте перемалювати схему побудови постаті людини з підручника.

 Порівняйте ці пропорції з пропорціями реальної людини. Оберіть твір мистецтва, на якому зображено постать людини і її можна добре роздивитися, та порівняйте її пропорції з отриманими знаннями. Чи дотримувався художник пропорцій тіла людини в своїй роботі? Яку мету переслідував митець, змінивши пропорції? Можливо, у ті часи, коли створювався твір мистецтва, ще не було повної інформації про пропорції. Тоді уявіть, що ви запропонували б змінити художнику, щоб поліпшити кінцевий результат.

Веласкес Діего. Інфанта

Веласкес Лієго (1599-1660) - іспанський художник XVII ст. Працював у різних жанрах. Його уславлена картина «Здача Бреди» (її називають також «Списи») зображує одну з останніх значних перемог іспанської зброї в Голландії. Сюжетом картини «Прялі» є давньогрецька легенда про майстриню-ткалю Арахну, яка викликала на змагання саму богиню Афіну. Веласкес був придворним художником іспанського короля Філіппа IV і намалював багато портретів членів королівської родини. Художник портретував також оточення іспанського короля. Серед його моделей - найзнатніші аристократи країни і карлики-блазні, причому художник є однаково гуманним і до перших, і до других.

Тиціан Вечелліо. Ассунта

Тиціан Вечелліо (бл. 1480-1576), «король живописців і живописець королів», як називали його сучасники, - італійський художник доби Відродження. Тиціан жив і працював у Венеції. Спадщина цього художника є величезною. Тиціан створив численні картини на міфологічні сюжети («Даная», «Венера Урбінська»). Він був прекрасним портретистом («Портрет Папи Павла III з племінниками»). Однак урочисте, оптимістичне мистецтво Тиціана зазнало змін. Його останні роботи, як-от «Св. Себастьян», сповнені суворого трагізму.

Акіра Мурата. Балерина

Урок №14 образотворчого мистецтва 6 клас "Портрет. Історія виникнення жанру."

 Перегляньте відео урок 

або опрацюйте самостійно

Франц Хальс. Груповий портрет офіцерів стрілецької гільдії Св. Георгія.

Сучасники вважали Хальса неперевершеним майстром групового портрета. Замовники навіть розраховувалися з ним залежно від кількості людей на картині по 66 гульденів (старовинна нідерландська монета) з кожної моделі

Портрет. Історія виникнення жанру

В. Боровиковський. Портрет М. Лопухіної. Приклад камерного портрета.

Портрет - це зображення людини або кількох людей. Того, кого зображують на портреті, називають моделлю. Слово «портрет» походить від старофранцузької мови. Воно означає «відтворювати риса в рису». Найкращі портрети - це не тільки точне зображення зовнішності людини. Адже з першого погляду на такий портрет ми одразу пізнаємо, якою є зображена людина: скупою чи щедрою, шляхетною чи лихою. Вдалий портрет - це справжня розповідь про людину, її життя, хвилювання, професію, походження.

Томас Гейнсборо. Хлопчик у блакитному одязі. Приклад парадного портрета.

Ян ван Ейк. Подружжя Арнольфіні. Парний портрет. Ян ван Ейк зобразив не лише своїх замовників, а й чимало дорогих речей, якими ті володіли і дуже пишалися. Одночасно ці предмети мають символічне значення і бажають Арнольфіні та його дружині щасливого подружнього життя.

До найбільшої схожості в портреті прагнули скульптори Давнього Єгипту та Давнього Риму.

У часи Середньовіччя портрети виконували досить рідко. Тоді зовнішність людини хвилювала майстрів набагато менше, ніж її духовність. Розвиток портретного жанру відновився в добу Відродження. Художники знову почали зображувати людину з портретною подібністю, відтворювати її особистий душевний стан, хвилювання.

Існують різні типи портрету.

Автопортрет - це власне зображення, створене художником. Залежно від кількості моделей портрет може бути парним (дві моделі) або груповим (якщо моделей більше). Владу чи багатство моделі підкреслює парадний портрет. Навпаки, інтимний (від фр. слова, що означає «найглибший», «внутрішній») або камерний (від лат. слова «камера» — кімната) портрет має на меті «зазирнути» в душу людини, відтворити її такою, якою вона є для найближчих людей, у «домашніх» умовах. На відміну від парадних, ці портрети часто бувають невеликого розміру. У минулому мали велику популярність також портрети в образах античних богів і богинь. Зазвичай усі чоловіки хотіли бути хоч трохи схожими на Зевса або Геракла, а жінки - на Венеру. Такі портрети називають алегоричними (від грец. слова «алегорія» - інакомовлення).

Учнівські роботи

У своїй творчості значне місце портрету віддали видатні майстри - Леонардо да Вінчі, Рафаель, Дієго Веласкес. Деякі майстри присвятили себе майже виключно цьому жанру, як от Томас Гейнсборо. Славу портретного живопису Росії в XVIII ст. склали художники, що походили з України: Д. Левицький (стор. 83), В. Боровиковський. Серію портретів і автопортретів створив Т. Шевченко. І в наші часи продовжується розвиток цього жанру. До портрету часто звертаються сучасні українські майстри.

• 1. Проаналізуйте портрет відомої людини (поета, письменника, художника тощо). Пригадайте її біографію, твори. Які саме риси цієї людини розкриває портрет?
• 2. Багато старовинних портретів - це, на жаль, «портрети невідомих». Спробуйте довідатися про характер моделі одного з таких портретів, уважно роздивившись його.

Практична робота

Намалюйте портрет друга чи подруги, користуючись порадами в підручнику на стор. 77, 84.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі.

МАЙСТЕР-КЛАС

ПРОПОРЦІЇ ГОЛОВИ ЛЮДИНИ

Пропорції обличчя

Вважається, що відстань від підборіддя до носа така сама, як і довжина носа і висота лоба. Вухо починається на рівні брів і закінчується на рівні носа. Середина обличчя проходить по нижньому краю очей. Відстань між ними дорівнює довжині самого ока і приблизно така сама, як і ширина носа. Куточки губ трохи виступають за той рівень, де містяться ніздрі.

Побудова голови у ракурсі

Ян ван Ейк. Богоматір. Фрагмент «Гентського вівтаря»

Ян ван Ейк (між 1390-1400-1441) - славетний нідерландський живописець. Біографічних відомостей про нього збереглося небагато. Вважається, що спочатку він був мініатюристом, потім працював при дворі графа Голландського, а від 1425 р. - для герцога Бургундського Філіппа Доброго, двір якого вважався найпишнішим у Європі. Від 1431 р. і до самої смерті майстер жив у м. Брюгге. Сучасники ставилися до Яна вай Ейка з великою повагою. Найвідоміші його роботи - «Гентський вівтар», «Мадонна канцлера Роллена», «Мадонна каноніка ван дер Пале», «Портрет подружжя Арнольфіні».

Огюст Ренуар. «Портрет актриси Жанни Самарі»

Огюст Ренуар (1841-1919) - французький художник. Свій творчий шлях розпочав із розписів віял і ширм. Ренуар - автор сонячних, оптимістичних творів, присвячених радості життя. Довге невизнання, грошові проблеми, важка хвороба в старості не вплинули на прекрасний світ, який створював Ренуар у своїх картинах. Про Ренуара говорили, що він пише так, «як співає птах». Спадщина художника є величезною. Серед його творів: «Ложа», «Бал в Ле Мулен де ла Галетт», «Першій виїзд», «Портрет актриси Жанни Самарі», «Великі купальниці».

МАЙСТЕР-КЛАС

РИСУНОК НА ТОНОВАНОМУ ПАПЕРІ

Начерк Леонардо да Вінчі для картини «Мадонна з прядкою»

Традиційний спосіб працювати з крейдами або олівцями - це малювання на тонованому папері білим кольором і сангіною. Папір представляє середній тон, так що ви можете ефективно маніпулювати трьома кольорами. Ця методика відома як «а trios couleurs» (триколірна) і є чудовим засобом моделювання форми; її нерідко використовували стародавні майстри.

Звичайний вибір для роботи білим кольором і сангіною становить бежевий або кольору вершків папір, проте цей метод може бути застосований для роботи на папері інших кольорів.

Ви могли б, наприклад, використовувати чорну або білу крейду на сірому або блакитному папері, і не виключено навіть застосування чотирьох кольорів одночасно.

Перевага використання тонованого паперу в тому, що ви можете самі малювати найсвітліші місця замість того, щоб залишати їх білими ділянками, як у звичайному одноколірному малюнку. У своїх роботах старовинні майстри основні полиски зазвичай підкреслювали білим в останню чергу; ви ж можете почати з білого, якщо предмети представлені в основному полисками або світлими місцями, в процесі роботи поступово переходячи до більш темних тонів, залишаючи папір вільним для середніх тонів. Пілком реально використовувати методи розтушовування, проте варто дотримуватися обережності в самому початку і намагатися не вкривати папір занадто щільно, щоб не засмітити поле рисунка.

Пам’ятайте, що використання двох або більше кольорів є суттю і основою в монохромній методиці; кольори використовують як тони, і вони не є фактичними кольорами.

В. Тропінін. Дівчина з Поділля

І. Рєпін. Портрет С.М. Драгомирової

Урок №13 образотворчого мистецтва 6 клас "Тематична. Узагальнення навчального матеріалу з теми „Анімалістка. Пейзаж “.

 Перевіряємо знання з теми за допомогою гри:

- Види мистецтва

- Випадкове колесо.

- Вікторина "Пейзаж"

- Гра "Літак"

Виконайте тестове завдання за посиланням вчителя.

Аналіз живописного твору

Урок №11 образотворче мистецтво 6 клас "Настрій у пейзажі. Спокійні і динамічні пейзажі. Поділ пейзажів за тематикою. Напрямки пейзажів."

 Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Під час роботи над пейзажем не потрібно якомога точніше передавати природний краєвид (із цим завданням впорається кожен з нас за наявності фотоапарата). Пейзажист відтворює в картині своє ставлення до природи, свої думки, настрій, і спостережливий глядач обов’язково їх розуміє. Що багатшими будуть почуття художника щодо відтворюваної природи, то змістовнішою буде робота.

Такі пейзажі часто називають «пейзажі-настрої». Природа зображується в них так, як бачить її розосереджений погляд людини, яка цілком поглинута яким-небудь душевним станом і помічає навколо лише те, що співзвучно із цим станом. Все, що ми бачимо, перетворюється у відлуння настроїв - тривоги, утихомиреності, меланхолії, скорботи. Настрої ж - явища рухливі, які весь час змінюються, і тому в пейзажах відтворення форми предметів, їхніх кольорів робиться узагальнено - колірними плямами. Так написані картини І. Айвазовського, В. Орловського, І. Шишкіна.

В. Орловський. Захід над рікою. 1890

Часто у пейзажах природа одухотворена непомітною присутністю людини, її настроями і думками, про існування якої нагадують церкви, мости, хати, шляхи. Серед пейзажів вирізняється група творів, у яких увагу зосереджено на роздумах про долю людини, долю країни. Свого часу античний поет Горацій казав, що тільки поганий митець описує гаї, струмки, жертовники, бурхливі потоки, райдугу, не пов’язуючи її з людиною. Найкращі взірці пейзажного жанру - це не просто зображення дерев чи каміння. Вони набувають психологічного значення, стають засобом художнього зображення внутрішнього світу людини.

І. Шишкін. На півночі дикій

С. Шишко. На Хрещатику

Існують пейзажі, що описують природу статично: спокійне, врівноважене зображення природи. Є динамічні пейзажі, що зображують негоду, стихію. За тематикою пейзажі поділяються на степові, лісові, мариністичні (зображення моря), урбаністичні (зображення міст), індустріальні (зображення заводів, краєвидів, шахт). Залежно від напрямку, до якого належить твір, пейзажі бувають романтичні, реалістичні, імпресіоністичні тощо.

Учнівські роботи

К. Юон. Ранок індустріальної Москви

Природа в пейзажному творі - своєрідне дзеркало, яке відображує душу художника, ліричного героя.

Учнівська робота. Осінній Поділ

Учнівська робота. Марина

• 1. Який пейзаж є вашим улюбленим? Чи можна віднести його до «пейзажу настрою»?
• 2. Спробуйте охарактеризувати пейзажі, репродукції яких наведено в цьому розділі.

Практична робота

Зробіть пейзажну замальовку.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Оберіть техніку виконання.
• Який стан освітлення ви зображуєте - сонячне, похмуре, хмарне?
• Зверніть увагу на те, яку пору доби ви зображуєте, що характерно для неї.
• Який колорит матиме ваша робота? Який настрій передасте? Як зобразите задній план?
• На палітрі заздалегідь випробуйте колірні співвідношення і оберіть ті, які найліпше відповідають вашому задуму.
• Наприкінці роботи подивіться загалом на свою роботу, виправте помилки, зробіть уточнення. Визначте акценти.

ПРИГАДАЙМО!

ПОВІТРЯНА ПЕРСПЕКТИВА

Фото, на якому видно різницю між переднім і заднім планом

Світлотінь і колір змінюються залежно від відстані (подібно до того, як змінюється видима величина предмета). Найближчий до нас предмет виглядає барвистішим і яскравішим, ніж розташований далі. Це відбувається тому, що повітря має певну щільність, яка ускладнює проходження колірних променів. Крім того, в атмосфері розпорошені найдрібніші частинки, що ослаблюють забарвлення предметів.

Залежно від відстані змінюється не тільки насиченість кольору, а й його колірний відтінок. Удалині багато предметів здаються блакитними. Річ у тім, що повітря, яке прийнято вважати прозорим, має блакитний відтінок. Заповнюючи простір між нашим оком і далекими предметами, воно передає їм свою блакитність.

Повітря, насичене вологою, помітно мутнішає, стає білястим, тому що великі частинки вологи сильно розсіюють світло, і навпаки, що чистіше повітря, то менше в ньому перешкод для проходження синьо-блакитних променів світла, то синіша атмосфера. Окремі предмети здаються синіми в чистому і білястими у вологому або курному повітрі.

Світлий предмет при віддаленні менше синіє, ніж темний. Цe відбувається тому, що частина синіх променів світла, відбитих світлим предметом, не доходить до нашого ока, розсіюючись в атмосфері.

І. Бокшай. Гірський пейзаж. Дальній план — блакитний.

В. Орловський. Краєвид в Україні. На відстані всі предмети стають менш контрастними, не чіткими.

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПЕЙЗАЖЕМ (повітряна перспектива)

1. Спочатку скомпонуйте зображення олівцем на аркуші.

2. По-мокрому нанесіть фарби холодних кольорів на задній план пейзажу.

3. Дайте підсохнути фарбам.

4. Додаючи інші відтінки по-сухому, поступово напишіть дерева і куші на передньому плані.

5. Деталі прорисуйте тоненьким пензликом.

ПРИГАДАЙМО!

ВИКОНАННЯ ПЕЙЗАЖІВ У РІЗНИХ ТЕХНІКАХ

Пастель (вугіль, соус чи інший м’який матеріал)

Композиційний підготовчий начерк слід робити легенько олівчиком. Потім роботу виконують від найтемніших до найсвітліших плям. Густу насичену лінію можна розтерти, досягаючи ефекту «прозорості». Для отримання різних відтінків накладають один колір на інший. Наприкінці роботу слід «закріпити» лаком для волосся, щоб не розмазувалася.

Монотипія

Покладіть папір потрібного для вас формату на гладку поверхню, покриту фарбою. Папір трошки притисніть і потроху зніміть у будь-якому напрямку. А можна з одного боку в інший трохи потягти папір.

На відбитку, який отримали, ви, можливо, побачите зображення, яке щось нагадує. Його можна доповнити деталями, домалювати.

Скрап

Набризкування фарби на прикладений до паперу предмет чи трафарет тощо називають скрапом. Набризкати фарбу можна і зверху вже намальованого пейзажу, імітуючи, наприклад, сніг.

Прошкрябування

Сухий папір натираємо воском або стеарином (свічкою). Щоб стеарин лягав рівномірним шаром на папір, свічку в горизонтальному положенні кладемо на папір і натираємо його. Так треба зробити кілька разів. Потім папір вкриваємо тушшю. Туш потрібно пензликом розтерти з милом і цим вкривати стеарин, інакше вона може не лягати на стеарин рівним шаром. Після цього туш треба добре просушити, а потім затупленою голкою знімати верхній зафарбований шар з навощеної поверхні.

Роздування туші

Можна створити зображення дерева роздмухуючи фарбу із соломинки. Капніть на аркуш паперу чорну туш чи фарбу, а потім подмухайте на краплю декілька разів у різних напрямках.

Бордоне (Парис Паскалінус). Явлення Сивілли імператору Августу

Урок №9 образотворче мистецтво 6 клас "Фантастичні тварини"

 Перегляньте відео та поділіться своїми враженнями:

 Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Зазвичай художники-анімалісти зображували тих тварин, яких часто бачили й добре знали. Складніше було зобразити маловідому тварину або ту, що зображувалася лише за описами мандрівників і мисливців, які, звичайно, могли дещо і перебільшити, і просто наплутати.

Так, на одному із давньоєгипетських рельєфів є зображення досить дивної тварини, яку разом з іншими дарунками пропонують фараону іноземні посли. Лише добре придивившись, можна зрозуміти, що тварина ця - звичайний кінь, перший, якого побачили у Давньому Єгипті. Слон, носоріг, кит також могли перетворитися в зображенні на досить дивних створінь, особливо якщо художник ніколи не бачив їх на власні очі.

Проте вже з найдавніших часів існували розповіді про насправді фантастичних тварин, а отже, і їхні зображення. Ці істоти мешкали в далеких незвіданих землях або ховалися зовсім поряд, у лісі, печері чи озері. Вони могли бути небезпечними й жорстокими тваринами, а могли - мудрими порадниками, захисниками й навіть божествами. Зазвичай такі істоти поєднували в собі риси кількох різних тварин чи навіть тварин і людей.

Дракон і перлина - традиційний китайський сюжет

Подібних зображень - людей з головами тварин - надзвичайно багато в мистецтві Давнього Єгипту. У Давньому Дворіччі шанували напівлюдину-напіврибу, биків і левів із людськими обличчями і боялися людей-скорпіонів, що мешкають на краю Всесвіту. Однак всіх цих істот важко назвати саме «фантастичними тваринами», так само як і давньогрецьких кентаврів (напівлюдей-напівконей) або сатирів (напівлюдей-напівцапів). Проте інші античні міфи розповідають про Пегаса - крилатого коня або Химеру - чудовисько, яке поєднувало в собі риси лева, кози та змії. Це вже справжні фантастичні тварини.

У середні віки чимало різних тварин «оселилося» в гербах. Зазвичай обирали тих істот, які були зрозумілими для всіх утіленнями влади, сили та могутності. Усі ці якості символізував лев, але на всіх левів не вистачало. Тому герби прикрашали леопарди, ведмеді, вовки, навіть кабани й дикі коти, а також орли. Утім шанованими були майже всі тварини, адже лисиця символізувала хитрість, собака — вірність, заєць - обережність, бик - упертість, сова - мудрість. Один кар’єрист навіть зобразив у своєму гербі білку з підписом (девізом) - «Усюди вдерусь».

Паоло Учелло. Св. Георгій і дракон.

Зображений тут дракон називається віверною.

Грифон

Химера. Фото Рената Хомидова

Було на середньовічних гербах чимало й фантастичних істот. Деякі з них і досі дуже популярні. А найпопулярнішим, мабуть, є дракон - крилатий змій, який може мати одну або кілька голів. Про дракона розповідають легенди в усьому світі. Та, наприклад, мудрий китайський дракон набагато симпатичніший за свого європейського родича, який зазвичай охороняє скарби або викрадає принцес. Якщо дракон має лише дві ноги і хвіст (і стає трохи схожим на птаха), то він називається віверною.

Грифони мають тіло лева, орлиний дзьоб і крила. Про грифонів почали розповідати ще в Давній Греції - і саме тоді з’явилися їхні перші зображення.

Н. Жураховська. Синій бик

Фантастичною твариною є й єдиноріг. Можливо, все почалося з розповіді про реального носорога, тим більше, що спочатку ця істота мала тіло бика і вважалася дуже лютою. Традиційний єдиноріг — це білий кінь з довгим гострим рогом на лобі і з маленькою, як у цапа, борідкою. Утім ця красива і шляхетна тварина залишається досить небезпечною. У китайських легендах єдиноріг називається цилінь. Вважається, що він має тіло оленя, шию вовка, хвіст бика, копита коня, різнокольорове руно і, звичайно, один ріг.

Учнівські роботи. Фантастичні тварини

• 1. Чому деяких реальних тварин могли зображувати як фантастичних?
• 2. Яких фантастичних тварин ви знаєте?

Практичне завдання:

Створіть зображення будь-якої фантастичної тварини, що описана в підручнику, або вигадайте свою. Які вона має обриси, який колір?

 Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Продумайте його пропорції.
• Продумайте, які деталі вирізнятимуть цей образ.
• Знайдіть пояснення, що саме символізуватиме цей образ.
• 
  
  
  

М. Дерегус. Повінь