Урок №14 образотворчого мистецтва 6 клас "Портрет. Історія виникнення жанру."

 Перегляньте відео урок 

або опрацюйте самостійно

Франц Хальс. Груповий портрет офіцерів стрілецької гільдії Св. Георгія.

Сучасники вважали Хальса неперевершеним майстром групового портрета. Замовники навіть розраховувалися з ним залежно від кількості людей на картині по 66 гульденів (старовинна нідерландська монета) з кожної моделі

Портрет. Історія виникнення жанру

В. Боровиковський. Портрет М. Лопухіної. Приклад камерного портрета.

Портрет - це зображення людини або кількох людей. Того, кого зображують на портреті, називають моделлю. Слово «портрет» походить від старофранцузької мови. Воно означає «відтворювати риса в рису». Найкращі портрети - це не тільки точне зображення зовнішності людини. Адже з першого погляду на такий портрет ми одразу пізнаємо, якою є зображена людина: скупою чи щедрою, шляхетною чи лихою. Вдалий портрет - це справжня розповідь про людину, її життя, хвилювання, професію, походження.

Томас Гейнсборо. Хлопчик у блакитному одязі. Приклад парадного портрета.

Ян ван Ейк. Подружжя Арнольфіні. Парний портрет. Ян ван Ейк зобразив не лише своїх замовників, а й чимало дорогих речей, якими ті володіли і дуже пишалися. Одночасно ці предмети мають символічне значення і бажають Арнольфіні та його дружині щасливого подружнього життя.

До найбільшої схожості в портреті прагнули скульптори Давнього Єгипту та Давнього Риму.

У часи Середньовіччя портрети виконували досить рідко. Тоді зовнішність людини хвилювала майстрів набагато менше, ніж її духовність. Розвиток портретного жанру відновився в добу Відродження. Художники знову почали зображувати людину з портретною подібністю, відтворювати її особистий душевний стан, хвилювання.

Існують різні типи портрету.

Автопортрет - це власне зображення, створене художником. Залежно від кількості моделей портрет може бути парним (дві моделі) або груповим (якщо моделей більше). Владу чи багатство моделі підкреслює парадний портрет. Навпаки, інтимний (від фр. слова, що означає «найглибший», «внутрішній») або камерний (від лат. слова «камера» — кімната) портрет має на меті «зазирнути» в душу людини, відтворити її такою, якою вона є для найближчих людей, у «домашніх» умовах. На відміну від парадних, ці портрети часто бувають невеликого розміру. У минулому мали велику популярність також портрети в образах античних богів і богинь. Зазвичай усі чоловіки хотіли бути хоч трохи схожими на Зевса або Геракла, а жінки - на Венеру. Такі портрети називають алегоричними (від грец. слова «алегорія» - інакомовлення).

Учнівські роботи

У своїй творчості значне місце портрету віддали видатні майстри - Леонардо да Вінчі, Рафаель, Дієго Веласкес. Деякі майстри присвятили себе майже виключно цьому жанру, як от Томас Гейнсборо. Славу портретного живопису Росії в XVIII ст. склали художники, що походили з України: Д. Левицький (стор. 83), В. Боровиковський. Серію портретів і автопортретів створив Т. Шевченко. І в наші часи продовжується розвиток цього жанру. До портрету часто звертаються сучасні українські майстри.

• 1. Проаналізуйте портрет відомої людини (поета, письменника, художника тощо). Пригадайте її біографію, твори. Які саме риси цієї людини розкриває портрет?
• 2. Багато старовинних портретів - це, на жаль, «портрети невідомих». Спробуйте довідатися про характер моделі одного з таких портретів, уважно роздивившись його.

Практична робота

Намалюйте портрет друга чи подруги, користуючись порадами в підручнику на стор. 77, 84.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі.

МАЙСТЕР-КЛАС

ПРОПОРЦІЇ ГОЛОВИ ЛЮДИНИ

Пропорції обличчя

Вважається, що відстань від підборіддя до носа така сама, як і довжина носа і висота лоба. Вухо починається на рівні брів і закінчується на рівні носа. Середина обличчя проходить по нижньому краю очей. Відстань між ними дорівнює довжині самого ока і приблизно така сама, як і ширина носа. Куточки губ трохи виступають за той рівень, де містяться ніздрі.

Побудова голови у ракурсі

Ян ван Ейк. Богоматір. Фрагмент «Гентського вівтаря»

Ян ван Ейк (між 1390-1400-1441) - славетний нідерландський живописець. Біографічних відомостей про нього збереглося небагато. Вважається, що спочатку він був мініатюристом, потім працював при дворі графа Голландського, а від 1425 р. - для герцога Бургундського Філіппа Доброго, двір якого вважався найпишнішим у Європі. Від 1431 р. і до самої смерті майстер жив у м. Брюгге. Сучасники ставилися до Яна вай Ейка з великою повагою. Найвідоміші його роботи - «Гентський вівтар», «Мадонна канцлера Роллена», «Мадонна каноніка ван дер Пале», «Портрет подружжя Арнольфіні».

Огюст Ренуар. «Портрет актриси Жанни Самарі»

Огюст Ренуар (1841-1919) - французький художник. Свій творчий шлях розпочав із розписів віял і ширм. Ренуар - автор сонячних, оптимістичних творів, присвячених радості життя. Довге невизнання, грошові проблеми, важка хвороба в старості не вплинули на прекрасний світ, який створював Ренуар у своїх картинах. Про Ренуара говорили, що він пише так, «як співає птах». Спадщина художника є величезною. Серед його творів: «Ложа», «Бал в Ле Мулен де ла Галетт», «Першій виїзд», «Портрет актриси Жанни Самарі», «Великі купальниці».

МАЙСТЕР-КЛАС

РИСУНОК НА ТОНОВАНОМУ ПАПЕРІ

Начерк Леонардо да Вінчі для картини «Мадонна з прядкою»

Традиційний спосіб працювати з крейдами або олівцями - це малювання на тонованому папері білим кольором і сангіною. Папір представляє середній тон, так що ви можете ефективно маніпулювати трьома кольорами. Ця методика відома як «а trios couleurs» (триколірна) і є чудовим засобом моделювання форми; її нерідко використовували стародавні майстри.

Звичайний вибір для роботи білим кольором і сангіною становить бежевий або кольору вершків папір, проте цей метод може бути застосований для роботи на папері інших кольорів.

Ви могли б, наприклад, використовувати чорну або білу крейду на сірому або блакитному папері, і не виключено навіть застосування чотирьох кольорів одночасно.

Перевага використання тонованого паперу в тому, що ви можете самі малювати найсвітліші місця замість того, щоб залишати їх білими ділянками, як у звичайному одноколірному малюнку. У своїх роботах старовинні майстри основні полиски зазвичай підкреслювали білим в останню чергу; ви ж можете почати з білого, якщо предмети представлені в основному полисками або світлими місцями, в процесі роботи поступово переходячи до більш темних тонів, залишаючи папір вільним для середніх тонів. Пілком реально використовувати методи розтушовування, проте варто дотримуватися обережності в самому початку і намагатися не вкривати папір занадто щільно, щоб не засмітити поле рисунка.

Пам’ятайте, що використання двох або більше кольорів є суттю і основою в монохромній методиці; кольори використовують як тони, і вони не є фактичними кольорами.

В. Тропінін. Дівчина з Поділля

І. Рєпін. Портрет С.М. Драгомирової

Історія вивчення пропорцій людини.

Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Канон (мистецтво) - сукупність норм і правил у мистецтві.

Малювання людини - найцікавіше, хоча й найскладніше завдання. Ще з давніх часів, коли майстри почали зображувати людину, перед ними постало питання вивчення її пропорцій.

Найдавніші відомості про закони пропорцій людського тіла було знайдено в гробниці піраміди поблизу Мемфіса (приблизно 3000 р. до н. е.). Нам відомий єгипетський канон часів фараонів.

У Давньому Єгипті канон людських пропорцій виглядав як сітка квадратів у висоту в 18 одиниць. Вона стосувалася фігури, що стоїть, і давала змогу відтворювати пропорції в різних розмірах. Два квадрати враховували обличчя, від лінії росту волосся до основи шиї, десять квадратів - від шиї до колін і шість квадратів - від колін до підошов ніг. Був ще дев’ятнадцятий квадрат, який застосовували для волосся, але він не рахувався з іншими деталями тіла.

Греки, у яких не було книжкових знань з анатомії, залишили непересічні твори мистецтва, тому що вони мали уявлення про будову тіла людини. Давньогрецькі скульптори Поліклет і Лісіпп описали, якими мають бути пропорції тіла. Ці знання оберігалися традиціями, передавалися від учителя до учня. Згідно з естетичним каноном Поліклета, одиницею виміру тіла слугувала висота голови: довжина тіла має дорівнювати восьми відрізкам, які відповідають висоті голови. Таким самим способом вимірювання пропорцій тіла людини користуються і сучасні художники.

Пропорції - співвідношення частин цілого між собою.

Середньовічні схеми побудови тіла ліддини

Сторінка рукопису Леонардо да Вінчі

Анатомія - наука про будову людського тіла.

Пізніше почали глибше вивчати тіло людини, і на допомогу прийшли знання з анатомії. Леонардо да Вінчі та Мікеланджело в Італії, Рібейра в Іспанії, Рубенс у Фландрії - усі вони в різні часи, але однаково глибоко і всебічно, вивчали закони анатомії людини і залишили нам чудові взірці своїх робіт. Тому для тих, хто починає малювати людину, окрім безпосереднього малювання з натури є можливість і потреба вивчення класичної спадщини великих майстрів.

Система пропорцій, яку розробив Дюрер, також отримала визнання. За її основу митець взяв зріст людини (h), поділивши його на такі елементи:

l/2h - верхня половина тіла від тазостегнового суглоба до тім’я;

l/4h — довжина ноги від щиколотки до коліна і відстань від підборіддя до пупа;

Пропорції частин тіла людини, якщо за одиницю виміру взяли висоту голови

1/8h - розмір голови від маківки до підборіддя;

1/10h - розмір обличчя по висоті і по ширині (включаючи вуха), довжина кисті руки від зап’ястка;

1/12h - ширина обличчя (на рівні кінчика носа).

Якщо користуватись одиницею вимірювання постаті людини, яку запропонував Поліклет, тобто висотою голови людини, то з’ясується, що загальна висота фігури буде дорівнювати 7,5-8 таких одиниць (залежно від зросту), довжина рук - приблизно 3, ширина плечей - 2, довжина ніг - 3,5-4, довжина ноги від стопи до коліна - 2 одиниці. Висота тулуба разом з головою дорівнює довжині ніг. Довжина долоні з пальцями дорівнює довжині обличчя (не всієї голови). Лікті розміщені на тому самому рівні, що й талія людини. У чоловіків, на відміну від жінок, ширші плечі, більша довжина ніг, вони здебільшого вищі на зріст.

Пропорції дитячого тіла мають свої особливості. У немовляти голова дуже велика порівняно з тілом. Вона вміщується у довжині фігури лише 4 рази. Потім, коли дитина підросте, змінюються і її пропорції. У дітей 11-12 років висота голови 5,5-6 разів уміщується у висоті фігури.

Застосовуючи у своїх малюнках ці спостереження, ви зможете зобразити реальну людину.

• 1. Коли люди почали вивчати пропорції людини?
• 2. Які «секрети» пропорційного малювання людини ви можете назвати?

1. Спробуйте перемалювати схему побудови постаті людини з підручника. Порівняйте ці пропорції з пропорціями реальної людини. Оберіть твір мистецтва, на якому зображено постать людини і її можна добре роздивитися, та порівняйте її пропорції з отриманими знаннями. Чи дотримувався художник пропорцій тіла людини в своїй роботі? Яку мету переслідував митець, змінивши пропорції? Можливо, у ті часи, коли створювався твір мистецтва, ще не було повної інформації про пропорції. Тоді уявіть, що ви запропонували б змінити художнику, щоб поліпшити кінцевий результат.

Практичне завдання:

2. Створіть власноруч ляльку, використовуючи знання пропорцій тіла людини. Висота голови ляльки має вміщуватися у довжині її тіла 8 разів.

Інструменти та матеріали: нитки, шматки тканини, вата, папір, ножиці.

План роботи:

• З дуже щільної тканини або паперу скрутіть стовпчик. Зв’яжіть його з двох боків. На одному боці з вати зробіть форму кулі для голови.

• Квадрат білої тканини накладіть на голову. Зв’яжіть його на шиї ниткою.
• Зробіть руки. Підгорніть куточки на 1-1,5 см. Підкладіть краї всередину. Зв’яжіть долоньку ниткою.
• Візьміть тканину для одягу. Один край підгорніть і прошийте його. Потім складіть навпіл і зшийте край. Призберіть простим швом. Це буде нижня частина костюма.

• Надягніть на стовпчик нижню частину одягу.
• 3 ниток (льону, ганчір’я) зробіть волосся. Пришийте його по центру голови. Розправте волосся і прив’яжіть до шиї ниткою. Зробіть зачіску: заплетіть косу або дві, рівненько підстрижіть.
• Можна зав’язати хустинку, надіти капелюх чи інший головний убір, наприклад корону. Як убрати? Фантазуйте самі.

Голову, зроблену з тканини, можна розмалювати фарбами, надаючи обличчю певних рис.

Можна також зробити голову із солоного тіста, як ми це робили в п’ятому класі, і також розфарбувати.

Веласкес Діего. Інфанта

Веласкес Лієго (1599-1660) - іспанський художник XVII ст. Працював у різних жанрах. Його уславлена картина «Здача Бреди» (її називають також «Списи») зображує одну з останніх значних перемог іспанської зброї в Голландії. Сюжетом картини «Прялі» є давньогрецька легенда про майстриню-ткалю Арахну, яка викликала на змагання саму богиню Афіну. Веласкес був придворним художником іспанського короля Філіппа IV і намалював багато портретів членів королівської родини. Художник портретував також оточення іспанського короля. Серед його моделей - найзнатніші аристократи країни і карлики-блазні, причому художник є однаково гуманним і до перших, і до других.

Тиціан Вечелліо. Ассунта

Тиціан Вечелліо (бл. 1480-1576), «король живописців і живописець королів», як називали його сучасники, - італійський художник доби Відродження. Тиціан жив і працював у Венеції. Спадщина цього художника є величезною. Тиціан створив численні картини на міфологічні сюжети («Даная», «Венера Урбінська»). Він був прекрасним портретистом («Портрет Папи Павла III з племінниками»). Однак урочисте, оптимістичне мистецтво Тиціана зазнало змін. Його останні роботи, як-от «Св. Себастьян», сповнені суворого трагізму.

Акіра Мурата. Балерина

Дистанційний урок музичного мистецтва №31 4 клас" Музичні подорожі у часі: скрипка"

Послухайте музику Сергія Рахманінова  " Рапсодія на тему Паганіні". Поділись своїми враженнями від музики.

 

Послухай пісню. Якими почуттями вона сповнена.

 Розучи пісню. 

Розглянь  репродукцію картини " У квітучому саду" українського живописця Михайла Беркоса.. 

Порівняй зміст  і настрій сучасної пісні та картини, написаної майже століття тому.

Жанр натюрморт. Історія виникнення.