"Натюрморт у різних видах мистецтва " 21 дистанційний урок 6 клас образотворче мистецтво

або опрацюйте самостійно

Живописний натюрморт є, звичайно, найпопулярнішим. Адже саме він дає змогу не лише передати форму предметів та особливості їхнього освітлення, а й відтворити їх майже такими, якими вони є насправді. Фрукти, скляний чи навіть срібний посуд, гаптовані тканини - усе це натюрмортисти минулого вміли відтворювати з надзвичайною майстерністю. Чимало чудових натюрмортів створюють і сучасні живописці.

С. Железняк. Кавун і айстри.

Живопис: полотно, олія.

Фернандо Ботеро. Натюрморт з кавуном.

Скульптура: бронза

Джакомо Манцу. Стілець із фруктами.

Скульптура: бронза

Проте цей жанр існує не лише в живописі. Графічні натюрморти, виконані аквареллю чи гуашшю, можуть бути не менш яскравими. Проте такі графічні техніки, як лінорит чи офорт вимагають від натюрмортиста особливої майстерності - адже в його творі не буде кольору або колір цей буде досить умовним. Тому інші художні засоби — лінія, пляма, освітлення, а також вдала композиція - стають особливо важливими. Вдалі графічні натюрморти є іноді навіть виразнішими за живописні, адже задум художника відчувається в них краще.

Скульптурні натюрморти створюють дуже рідко, зазвичай як експеримент. Щоправда, цей жанр є досить популярним у декоративній скульптурі. Мабуть, ви бачили в старовинних парках мармурові вази, іноді навіть з квітами і фруктами (звичайно ж, мармуровими). Рельєф, який зображує книжки, може прикрасити бібліотеку, а скульптурне зображення різних наукових приладів - пам’ятник відомому вченому.

Н. Пухінда. Осінній натюрморт.

Графіка: акварель, гуаш

І. Кир. Натюрморт зі скляним посудом.

Графіка: пастель

О. Давидова. Натюрморт.

Графіка: ліногравюра

У декоративно-ужитковому мистецтві дуже популярними є зображення квітів. Їх можна вважати натюрмортами. Славетна українська художниця Катерина Білокур створювала і справжні натюрморти, з овочами, фруктами, глеками і караваєм хліба.

Натюрморт-інсталяція з різних предметів театрального вжитку

Звичайно, жанр натюрморту існує і в художній фотографії. Нині він є надзвичайно популярним і розповсюдженим, адже рекламні фотографії посуду чи, наприклад, фотографії страв у кулінарних книгах є саме натюрмортами! До цього жанру звертаються і справжні майстри. Нерідко вони навіть відмовляються від кольору, створюючи чорно-білі знімки і саме так розкриваючи красу й загадковість звичайних речей.

Учнівські роботи:

• 1. Натюрморт виконано тушшю, пензлем і гелевою ручкою.
• 2. Натюрморт виконано пастеллю на тонованому папері.
• 3. Натюрморт виконано аквареллю.

• 1. Чому живописний натюрморт є найпопулярнішим?
• 2. У яких ще видах мистецтва існує жанр натюрморту?
• 
  
• Практична робота

Створіть натюрморт в обраному виді мистецтва: можна створити живописне зображення, графічний твір або навіть скульптуру чи скульптурний рельєф.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) зображення.
• Порівняйте пропорції різних частин зображення кожної окремо: довжину до висоти та ширини.
• Виправте помилки в побудові.
• Підготуйте малюнок до подальшої роботи: зітріть усі допоміжні лінії, які ви використовували для побудови, зайві лінії.
• На палітрі поруч підберіть колір, який відповідає кольору, наприклад, тла. Почати роботу фарбами краще з тих кольорів, які вам зрозуміліші.
• Порівняйте і спробуйте відтворити різницю відтінків різних частин натюрморту.

МАЙСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ РОБОТИ НАД НАТЮРМОРТОМ

Для роботи з фарбами треба підготувати папір. Можна скористатися альбомом з цупкими аркушами паперу. Щоб папір не деформувався від води під час роботи, аркуш краще наклеїти по периметру (якщо є така можливість) на дощечку-планшет або використати спеціальну склейку з акварельного паперу, яку можна придбати в магазині.

1. На аркуш спробуйте нанести лінійне зображення натюрморту чи іншої натури. Це робиться з урахуванням вимог композиції (їх було розглянуто під час опису етапів роботи над рисунком). Рисунок під живописну роботу має бути лінійним, без штрихування і зайвих ліній, чистим, легким.

2. Перед тим як почати працювати фарбами, корисно буде зробити швидкий етюд - враження від постановки (натури). Цей етюд потрібен тому, що в процесі роботи очі поступово стомлюються і перестають сприймати колір із початковою свіжістю. А перше найемоційніше враження від колірних співвідношень зберігатиметься в етюді.

3. Починайте писати фарбами по всій площині аркуша, широко, без зайвої деталізації, залишаючи недоторканими тільки місця полисків. Під час першого прописування не зловживайте «складними» кольорами, бо в подальшій роботі може виникнути відчуття «забрудненості» кольору.

4. Подальша робота полягає в безперервному порівнянні тональних і колірних співвідношень. Вам потрібно позначити, яка частина роботи має найтепліше забарвлення, яка - найхолодніше, де в натурі найтемніше місце, а де - найсвітліше. Ці місця будуть орієнтирами у вашій подальшій роботі.

5. Поступово просуваючись до завершення майбутнього натюрморту, ви можете помітити якусь помилку в кольорі. Тоді на палітрі знайдіть такий відтінок, який можна додати до зображення, щоб воно стало подібнішим до натури. Наприклад, помітивши, що тло в роботі холодніше, ніж у натурі, достатньо перекрити його тонким шаром фарби теплого кольору. Доповнивши один одного, верхній і нижній шари фарби дадуть потрібний відтінок. Таке прозоре перекриття одного кольору іншим називається «лесуванням».

Пишучи тіні, треба стежити, щоб вони не вийшли брудними, чорними. Кожна тінь має свій колір. Відпрацьовувати деталі фарбами буде набагато важче, ніж олівцем. Для цього треба мати пензлик з тоненьким кінчиком. Як і в рисунку, робота виконується від загального до конкретного, до дрібниць, а потім у зворотному напрямку - до узагальнень. Наприкінці уважно все порівняйте і визначте найсвітліші місця, «пригасивши» те, що заважає, поглибте найтемніші плями, якщо вони недостатньо темні, порівняйте колірні співвідношення.

Малюнок олівцем

Перше прописування

Проробка тональних колірних співвідношень у натюрморті

Закінчена робота

"Тематичний натюрморт" 20 дистанційний урок 6 клас образотворче мистецтво

Перегляньте відео урок 

або опрацюйте самостійно

За своїм призначенням натюрморти можуть бути як навчальні, так і творчі, хоча одне не виключає іншого. Малюючи навчальний натюрморт, учневі доводиться вирішувати і творчі завдання - від композиції до завершення малюнка.

Творчість у роботі над натюрмортом починається з вибору теми, із задуму майбутнього твору. Ми самі розміщуємо вибрані предмети: пересуваємо їх, міняємо місцями, замінюємо один предмет іншим, доки не вийде те, що нам здається найкрасивішим. Малюючи ці речі, ми намагаємося передати форму, об’єм предметів, матеріал, з якого вони зроблені.

Дивлячись на твори старих і сучасних майстрів натюрморту, можна помітити важливу закономірність: усі речі, зображені на натюрморті, об’єднані спільним змістом, темою. Підбір речей - не випадковість. Кожна річ за змістом має доповнювати інші, як голос у хорових співах. Якщо, наприклад, до столового ножа та буханця хліба додати віник, то стане зрозумілим, що він тут ні до чого. А от до відра, табурета й ганчірки він буде логічним доповненням.

Ми мусимо ретельно відбирати предмети, адже вони мають співвідноситися також за розмірами і кольором. Маленькі предмети недоцільно малювати поруч з дуже великими. Їх просто не буде видно. А шляхетний стриманий колір поруч з яскравим, чистим буде виглядати сірим, брудним.

Ян Давідс де Хем. Натюрморт із черепом

Кількість предметів має бути обмеженою, щоб натюрморт не був переповненим чимось зайвим. Речі іноді затуляють одна одну, що заважає виразити задум. Інколи навпаки, розміщені занадто окремо, вони здаються ніби випадково розсипаними.

Віллем де Портер. Натюрморт зі зброєю і прапорами

О. Вилкова. Натюрморт зі свічкою і старою іконою

О. Михайлов. Натюрморт із глобусом

Виявленню задуму художника має допомагати також освітлення. Слід вибирати таке освітлення, за якого предмети виглядали б найвиразніше. Загалом, перш ніж зображувати який-небудь натюрморт, потрібно вирішити, що ми за його допомогою хочемо висловити, яку сторінку різноманітного життя відобразити, які речі стануть «акторами» нашої розповіді, оскільки через них художник відтворює оточення, показує смаки, професію і навіть характер людей, яким ці речі належали.

• 1. Розгляньте натюрморти на с. 112-114. Яка кольорова гама переважає? Який настрій вони передають? Яку назву ви б їм дали? Про що розповідають речі на цих натюрмортах?
• 2. Чи можна віднести до тематичного ваш улюблений натюрморт?

Учнівська робота. Літо (гуаш)

Учнівська робота. У селі (олівець)

Учнівська робота. Мистецтво (акварель)

Учнівська робота. Ранок (акварель)

Виконайте практичну роботу.

Виберіть тему майбутнього натюрморту. Які предмети ви виберете для розкриття теми? Що кожен із предметів буде символізувати? Яка колірна гама й колорит краще підкреслять тему натюрморту?

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) зображення.
• Порівняйте пропорції різних частин зображення кожної окремо: довжину до висоти й ширини. Виправте помилки в побудові.
• Підготуйте малюнок до подальшої роботи: зітріть усі допоміжні лінії, які ви використовували для побудови, зайві лінії.
• На палітрі поруч підберіть колір, який відповідає кольору, наприклад, тла. Почати роботу фарбами краще з тих кольорів, які вам зрозуміліші.
• Порівняйте і спробуйте відтворити різницю відтінків різних частин натюрморту.
• Визначте, яка поверхня, частина натюрморту освітлена найяскравіше і як забарвлене тло поруч.
• Як змінюється відтінок кольору в тіні і на освітленій поверхні?
• Де найтемніша частина натюрморту загалом?
• Поспостерігайте, які різні півтонові співвідношення на різних поверхнях?
• Де створюється найбільший контраст?
• Наприкінці роботи подивіться на результат загалом - чи немає якихось деталей, які б заважали сприйняттю роботи з невеликої відстані. Для цього відійдіть на пару кроків і подивіться на роботу. Занадто світлі ділянки пригасіть, занадто темні - трошки висвітліть, якщо побачите, що в ході роботи викривилися пропорції, - виправте.

Жан Батист Симеон Шарден. Натюрморт з порцеляновим глечиком

Шарлей Жан Батист Сімеон (1699-1779) - французький художник. Коло тем Шардена - побутові сцени й натюрморти, а також портрети (здебільшого автопортрети). Картини майстра відтворюють спокійне повсякденне життя, позбавлене зовнішнього блиску, але сповнене маленьких радостей («Молитва перед обідом», «Повернення з базару», «Картковий будиночок», «Хлопчик із дзигою»). Його натюрморти часто складаються зі звичайних предметів - фруктів і кухонного посуду, в яких майстер, однак, знаходить красу і навіть таємницю («Кошик з персиками», «Десерт (Бріош)», «Мідний бак»). Своєрідним винятком є «Натюрморт з атрибутами мистецтва».

Наприклад:

Творчого натхнення!

Історія вивчення пропорцій людини.

Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Канон (мистецтво) - сукупність норм і правил у мистецтві.

Малювання людини - найцікавіше, хоча й найскладніше завдання. Ще з давніх часів, коли майстри почали зображувати людину, перед ними постало питання вивчення її пропорцій.

Найдавніші відомості про закони пропорцій людського тіла було знайдено в гробниці піраміди поблизу Мемфіса (приблизно 3000 р. до н. е.). Нам відомий єгипетський канон часів фараонів.

У Давньому Єгипті канон людських пропорцій виглядав як сітка квадратів у висоту в 18 одиниць. Вона стосувалася фігури, що стоїть, і давала змогу відтворювати пропорції в різних розмірах. Два квадрати враховували обличчя, від лінії росту волосся до основи шиї, десять квадратів - від шиї до колін і шість квадратів - від колін до підошов ніг. Був ще дев’ятнадцятий квадрат, який застосовували для волосся, але він не рахувався з іншими деталями тіла.

Греки, у яких не було книжкових знань з анатомії, залишили непересічні твори мистецтва, тому що вони мали уявлення про будову тіла людини. Давньогрецькі скульптори Поліклет і Лісіпп описали, якими мають бути пропорції тіла. Ці знання оберігалися традиціями, передавалися від учителя до учня. Згідно з естетичним каноном Поліклета, одиницею виміру тіла слугувала висота голови: довжина тіла має дорівнювати восьми відрізкам, які відповідають висоті голови. Таким самим способом вимірювання пропорцій тіла людини користуються і сучасні художники.

Пропорції - співвідношення частин цілого між собою.

Середньовічні схеми побудови тіла ліддини

Сторінка рукопису Леонардо да Вінчі

Анатомія - наука про будову людського тіла.

Пізніше почали глибше вивчати тіло людини, і на допомогу прийшли знання з анатомії. Леонардо да Вінчі та Мікеланджело в Італії, Рібейра в Іспанії, Рубенс у Фландрії - усі вони в різні часи, але однаково глибоко і всебічно, вивчали закони анатомії людини і залишили нам чудові взірці своїх робіт. Тому для тих, хто починає малювати людину, окрім безпосереднього малювання з натури є можливість і потреба вивчення класичної спадщини великих майстрів.

Система пропорцій, яку розробив Дюрер, також отримала визнання. За її основу митець взяв зріст людини (h), поділивши його на такі елементи:

l/2h - верхня половина тіла від тазостегнового суглоба до тім’я;

l/4h — довжина ноги від щиколотки до коліна і відстань від підборіддя до пупа;

Пропорції частин тіла людини, якщо за одиницю виміру взяли висоту голови

1/8h - розмір голови від маківки до підборіддя;

1/10h - розмір обличчя по висоті і по ширині (включаючи вуха), довжина кисті руки від зап’ястка;

1/12h - ширина обличчя (на рівні кінчика носа).

Якщо користуватись одиницею вимірювання постаті людини, яку запропонував Поліклет, тобто висотою голови людини, то з’ясується, що загальна висота фігури буде дорівнювати 7,5-8 таких одиниць (залежно від зросту), довжина рук - приблизно 3, ширина плечей - 2, довжина ніг - 3,5-4, довжина ноги від стопи до коліна - 2 одиниці. Висота тулуба разом з головою дорівнює довжині ніг. Довжина долоні з пальцями дорівнює довжині обличчя (не всієї голови). Лікті розміщені на тому самому рівні, що й талія людини. У чоловіків, на відміну від жінок, ширші плечі, більша довжина ніг, вони здебільшого вищі на зріст.

Пропорції дитячого тіла мають свої особливості. У немовляти голова дуже велика порівняно з тілом. Вона вміщується у довжині фігури лише 4 рази. Потім, коли дитина підросте, змінюються і її пропорції. У дітей 11-12 років висота голови 5,5-6 разів уміщується у висоті фігури.

Застосовуючи у своїх малюнках ці спостереження, ви зможете зобразити реальну людину.

• 1. Коли люди почали вивчати пропорції людини?
• 2. Які «секрети» пропорційного малювання людини ви можете назвати?

1. Спробуйте перемалювати схему побудови постаті людини з підручника. Порівняйте ці пропорції з пропорціями реальної людини. Оберіть твір мистецтва, на якому зображено постать людини і її можна добре роздивитися, та порівняйте її пропорції з отриманими знаннями. Чи дотримувався художник пропорцій тіла людини в своїй роботі? Яку мету переслідував митець, змінивши пропорції? Можливо, у ті часи, коли створювався твір мистецтва, ще не було повної інформації про пропорції. Тоді уявіть, що ви запропонували б змінити художнику, щоб поліпшити кінцевий результат.

Практичне завдання:

2. Створіть власноруч ляльку, використовуючи знання пропорцій тіла людини. Висота голови ляльки має вміщуватися у довжині її тіла 8 разів.

Інструменти та матеріали: нитки, шматки тканини, вата, папір, ножиці.

План роботи:

• З дуже щільної тканини або паперу скрутіть стовпчик. Зв’яжіть його з двох боків. На одному боці з вати зробіть форму кулі для голови.

• Квадрат білої тканини накладіть на голову. Зв’яжіть його на шиї ниткою.
• Зробіть руки. Підгорніть куточки на 1-1,5 см. Підкладіть краї всередину. Зв’яжіть долоньку ниткою.
• Візьміть тканину для одягу. Один край підгорніть і прошийте його. Потім складіть навпіл і зшийте край. Призберіть простим швом. Це буде нижня частина костюма.

• Надягніть на стовпчик нижню частину одягу.
• 3 ниток (льону, ганчір’я) зробіть волосся. Пришийте його по центру голови. Розправте волосся і прив’яжіть до шиї ниткою. Зробіть зачіску: заплетіть косу або дві, рівненько підстрижіть.
• Можна зав’язати хустинку, надіти капелюх чи інший головний убір, наприклад корону. Як убрати? Фантазуйте самі.

Голову, зроблену з тканини, можна розмалювати фарбами, надаючи обличчю певних рис.

Можна також зробити голову із солоного тіста, як ми це робили в п’ятому класі, і також розфарбувати.

Веласкес Діего. Інфанта

Веласкес Лієго (1599-1660) - іспанський художник XVII ст. Працював у різних жанрах. Його уславлена картина «Здача Бреди» (її називають також «Списи») зображує одну з останніх значних перемог іспанської зброї в Голландії. Сюжетом картини «Прялі» є давньогрецька легенда про майстриню-ткалю Арахну, яка викликала на змагання саму богиню Афіну. Веласкес був придворним художником іспанського короля Філіппа IV і намалював багато портретів членів королівської родини. Художник портретував також оточення іспанського короля. Серед його моделей - найзнатніші аристократи країни і карлики-блазні, причому художник є однаково гуманним і до перших, і до других.

Тиціан Вечелліо. Ассунта

Тиціан Вечелліо (бл. 1480-1576), «король живописців і живописець королів», як називали його сучасники, - італійський художник доби Відродження. Тиціан жив і працював у Венеції. Спадщина цього художника є величезною. Тиціан створив численні картини на міфологічні сюжети («Даная», «Венера Урбінська»). Він був прекрасним портретистом («Портрет Папи Павла III з племінниками»). Однак урочисте, оптимістичне мистецтво Тиціана зазнало змін. Його останні роботи, як-от «Св. Себастьян», сповнені суворого трагізму.

Акіра Мурата. Балерина

Із чого починається картина. Формат.