Урок №16 образотворчого мистецтва 6 клас "Історія вивчення пропорцій людини. Канон. Пропорції тіла людини."

 Перегляньте відеоурок 

або опрацюйте самостійно

Канон (мистецтво) - сукупність норм і правил у мистецтві.

Малювання людини - найцікавіше, хоча й найскладніше завдання. Ще з давніх часів, коли майстри почали зображувати людину, перед ними постало питання вивчення її пропорцій.

Найдавніші відомості про закони пропорцій людського тіла було знайдено в гробниці піраміди поблизу Мемфіса (приблизно 3000 р. до н. е.). Нам відомий єгипетський канон часів фараонів.

У Давньому Єгипті канон людських пропорцій виглядав як сітка квадратів у висоту в 18 одиниць. Вона стосувалася фігури, що стоїть, і давала змогу відтворювати пропорції в різних розмірах. Два квадрати враховували обличчя, від лінії росту волосся до основи шиї, десять квадратів - від шиї до колін і шість квадратів - від колін до підошов ніг. Був ще дев’ятнадцятий квадрат, який застосовували для волосся, але він не рахувався з іншими деталями тіла.

Греки, у яких не було книжкових знань з анатомії, залишили непересічні твори мистецтва, тому що вони мали уявлення про будову тіла людини. Давньогрецькі скульптори Поліклет і Лісіпп описали, якими мають бути пропорції тіла. Ці знання оберігалися традиціями, передавалися від учителя до учня. Згідно з естетичним каноном Поліклета, одиницею виміру тіла слугувала висота голови: довжина тіла має дорівнювати восьми відрізкам, які відповідають висоті голови. Таким самим способом вимірювання пропорцій тіла людини користуються і сучасні художники.

Пропорції - співвідношення частин цілого між собою.

Середньовічні схеми побудови тіла ліддини

Сторінка рукопису Леонардо да Вінчі

Анатомія - наука про будову людського тіла.

Пізніше почали глибше вивчати тіло людини, і на допомогу прийшли знання з анатомії. Леонардо да Вінчі та Мікеланджело в Італії, Рібейра в Іспанії, Рубенс у Фландрії - усі вони в різні часи, але однаково глибоко і всебічно, вивчали закони анатомії людини і залишили нам чудові взірці своїх робіт. Тому для тих, хто починає малювати людину, окрім безпосереднього малювання з натури є можливість і потреба вивчення класичної спадщини великих майстрів.

Система пропорцій, яку розробив Дюрер, також отримала визнання. За її основу митець взяв зріст людини (h), поділивши його на такі елементи:

l/2h - верхня половина тіла від тазостегнового суглоба до тім’я;

l/4h — довжина ноги від щиколотки до коліна і відстань від підборіддя до пупа;

Пропорції частин тіла людини, якщо за одиницю виміру взяли висоту голови

1/8h - розмір голови від маківки до підборіддя;

1/10h - розмір обличчя по висоті і по ширині (включаючи вуха), довжина кисті руки від зап’ястка;

1/12h - ширина обличчя (на рівні кінчика носа).

Якщо користуватись одиницею вимірювання постаті людини, яку запропонував Поліклет, тобто висотою голови людини, то з’ясується, що загальна висота фігури буде дорівнювати 7,5-8 таких одиниць (залежно від зросту), довжина рук - приблизно 3, ширина плечей - 2, довжина ніг - 3,5-4, довжина ноги від стопи до коліна - 2 одиниці. Висота тулуба разом з головою дорівнює довжині ніг. Довжина долоні з пальцями дорівнює довжині обличчя (не всієї голови). Лікті розміщені на тому самому рівні, що й талія людини. У чоловіків, на відміну від жінок, ширші плечі, більша довжина ніг, вони здебільшого вищі на зріст.

Пропорції дитячого тіла мають свої особливості. У немовляти голова дуже велика порівняно з тілом. Вона вміщується у довжині фігури лише 4 рази. Потім, коли дитина підросте, змінюються і її пропорції. У дітей 11-12 років висота голови 5,5-6 разів уміщується у висоті фігури.

Застосовуючи у своїх малюнках ці спостереження, ви зможете зобразити реальну людину.

• 1. Коли люди почали вивчати пропорції людини?
• 2. Які «секрети» пропорційного малювання людини ви можете назвати?

Практичне завдання

1. Спробуйте перемалювати схему побудови постаті людини з підручника.

 Порівняйте ці пропорції з пропорціями реальної людини. Оберіть твір мистецтва, на якому зображено постать людини і її можна добре роздивитися, та порівняйте її пропорції з отриманими знаннями. Чи дотримувався художник пропорцій тіла людини в своїй роботі? Яку мету переслідував митець, змінивши пропорції? Можливо, у ті часи, коли створювався твір мистецтва, ще не було повної інформації про пропорції. Тоді уявіть, що ви запропонували б змінити художнику, щоб поліпшити кінцевий результат.

Веласкес Діего. Інфанта

Веласкес Лієго (1599-1660) - іспанський художник XVII ст. Працював у різних жанрах. Його уславлена картина «Здача Бреди» (її називають також «Списи») зображує одну з останніх значних перемог іспанської зброї в Голландії. Сюжетом картини «Прялі» є давньогрецька легенда про майстриню-ткалю Арахну, яка викликала на змагання саму богиню Афіну. Веласкес був придворним художником іспанського короля Філіппа IV і намалював багато портретів членів королівської родини. Художник портретував також оточення іспанського короля. Серед його моделей - найзнатніші аристократи країни і карлики-блазні, причому художник є однаково гуманним і до перших, і до других.

Тиціан Вечелліо. Ассунта

Тиціан Вечелліо (бл. 1480-1576), «король живописців і живописець королів», як називали його сучасники, - італійський художник доби Відродження. Тиціан жив і працював у Венеції. Спадщина цього художника є величезною. Тиціан створив численні картини на міфологічні сюжети («Даная», «Венера Урбінська»). Він був прекрасним портретистом («Портрет Папи Павла III з племінниками»). Однак урочисте, оптимістичне мистецтво Тиціана зазнало змін. Його останні роботи, як-от «Св. Себастьян», сповнені суворого трагізму.

Акіра Мурата. Балерина

Урок №15 образотворче мистецтво 6 клас "Образ у портреті"

 Перегляньте відео урок

або опрацюйте самостійно

Образ у портреті

М. Врубель. Портрет дружини

Робота над портретом потребує особливої зосередженості і вміння передавати характер і настрій моделі. Варто пам’ятати, що зображується людина, яка має притаманні тільки їй характер, погляд, рухи. У процесі роботи пильну увагу доцільно приділити очам, бо вони віддзеркалюють людську душу. Освітленість, силует і рух також мають велике значення. Навряд чи схожим буде портрет у не характерному ракурсі, погано освітлений.

У давнину майстри вважали, що світло має падати трохи збоку і згори і бути не дуже яскравим.

Ретельно зображують руки моделі, адже жести можуть розкрити її емоційний стан. У спокійної людини руки розслаблені. Якщо людина зосереджується, пальці напружуються, стискаються. Правильно знайдений силует також надає малюнку більшої виразності. Насамперед треба стежити за співвідношенням розміру малюнка голови і всього аркуша.

О. Мурашко. Портрет дівчини у червоному капелюсі

А. Манастирський. Козак

Ракурс - положення натури щодо глядача.

Навколо відтворюваного героя має бути достатньо простору, щоб малюнок був не дуже великим, але й не замалим. Зображення не повинно «підстрибувати» або «падати» на аркуші. Не зайве буде подивитися, як виконували подібні завдання «старі майстри».

Для розкриття «образу» в портреті велике значення мають костюм, який може розповісти про характер, професію, епоху, в якій відбувається дія, оточення, в якому розміщена модель, предмети, що є поруч. Між картиною і глядачем виникає мовчазний діалог. Без єдиного слова портрет розкриває таємниці свого героя.

• 1. Пригадайте, портрети яких українських і зарубіжних майстрів ви бачили під час відвідування музею, галереї, виставки. Який з них справив на вас найбільше враження і чому?

Учнівські роботи

Практична робота

Створіть автопортрет в історичному костюмі минулих часів. Який костюм сприятиме розкриттю вашого внутрішнього світу?

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) портретне зображення людини.
• Порівняйте його пропорції в цілому.
• Порівняйте пропорції різних частин обличчя людини кожної окремо: довжину до висоти та ширини. Порівняйте їх між собою (щоб, скажімо, очі не були, як у сови, а вуха, як у миші).
• Зверніть увагу на те, де розташовані різні частини обличчя на вашому малюнку, чи не «з’їжджають» вони з осі симетрії, не «підстрибують» відносно одна одної.
• Виправте помилки у побудові.
• На палітрі поруч підберіть колір, який відповідає кольору, наприклад, тла. Почати роботу фарбами краще із тих кольорів, які вам зрозуміліші.
• Порівняйте і спробуйте відтворити різницю відтінків різних частин обличчя, волосся.
• Виявіть, яка частина обличчя освітлена найяскравіше і як виглядає тло поруч.
• Як змінюється відтінок кольору в тіні і на освітленій поверхні?
• Де найтемніша тінь та чи не змінилося сприйняття кольору в тіні?
• Поспостерігайте, які різні півтонові співвідношення на різних поверхнях.
• Де створюється найбільший контраст?

Д. Певицький. Портрет великої князівни Олени Павлівни в дитинстві

Левицький Дмитро Григорович (1735-1822) - художник-портретист. Народився в Києві, син українського гравера Г. Левииького. Пізніше жив у Петербурзі, брав участь у розписуванні Андріївської церкви у Києві. Найвідоміші твори Левииького - «Портрет П.О. Демідова», серія парадних портретів вихованок Смольного інституту, «Портрет М. Д’якової», «Портрет Катерини II - законодавиці», «Портрет М. Львова», серія портретів великих князівен - доньок імператора Павла І («Портрет великої князівни Олени Павлівни в дитинстві» та ін.).

Пітер Пауел Рубенс. Автопортрет з дружиною

Рубенс Пітер Пауел (1577-1640) - великий фламандський художник, неперевершений колорист. На формування творчої особистості Рубенса великий вплив мала подорож до Італії, де художник ознайомився з творами Мікеланджело, Караваджо, венеціанських майстрів. Рубенс працював у різних жанрах, писав релігійні композиції, міфологічні сцени, пейзажі, портрети. Фарби творів Рубенса є яскравими, соковитими, дзвінкими. Творчість цього майстра сповнена оптимізму і життєрадісності. Серед картин Рубенса: «Персей і Андромеда», «Портрет Єлени Фоурмен з дітьми».

МАЙСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПОРТРЕТОМ

Коли ви малюєте голову людини, вам треба «йти» від загального до дрібниць. Починайте із зображення овала обличчя і «шапки» волосся. Спочатку малюнок робіть легким, тому що в процесі роботи доведеться дещо змінювати, виправляти. Необхідно подивитися, скільки місця на папері займає обличчя, волосся в довжину і ширину. Потім поділіть обличчя вертикальною віссю на праву і ліву частини. Вісь пройде через середину чола між бровами через ніс до середини підборіддя. Горизонтальними лініями позначте рівень брів, очей, довжину носа, рівень губ.

Малюючи портрет у ракурсі, пам’ятайте, що обличчя також трохи скорочується в перспективі. Тому ближнє око буде трохи більше, ніж дальнє. І не тільки око, а й вся ближня частина обличчя. Зверніть увагу на те, що лінії брів, очей, носа й губ паралельні одна одній. Тому з нахилом голови всі частини обличчя «нахиляються» разом з нею під тим самим кутом.

Якщо ви бачите на деяких малюнках, що очі мають один нахил, а губи інший, знайте, - це твір людини, яка «ловила гав» на уроках малювання.

Роблячи живописний портрет друга, спробуйте вловити колір його волосся, колір обличчя притаманний саме йому. Адже є люди білошкірі, з білявим волоссям і світлими очима. А брюнети зазвичай смагляві, мають темні очі. Волосся також буває різних відтінків: рудувате, каштанове, попелясте. У різному оточенні на волосся падають різні рефлекси, і тоді на ньому з’являються зеленуваті, блакитні або рудуваті рефлекси.

Колір шкіри й волосся в тінях і на освітлених ділянках також має різні відтінки. У приміщенні переважно на освітлених ділянках пануватимуть холоднуваті відтінки, а в тінях - більше теплих.

Наприкінці роботи важливо оцінити загальне враження від портрета, подивитися, чи виразне обличчя, погляд, чи достатньо виявлений об’єм голови.

Тло портрета має сприяти цілісному сприйняттю образу - не бути занадто яскравим, відтіняти обличчя, гармонійно поєднуватися з іншими кольорами.

Етапи роботи над портретом

МАЙСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ РОБОТИ НАД СКУЛЬПТУРНИМ ПОРТРЕТОМ

Для ліплення використовують стеку - дерев’яну або пластмасову лопатку завдовжки 15-20 см, один кінець якої заточений, як олівець, і дощечку, на якій виконується робота. Стекою зрізують зайву глину, зарівнюють поверхню, роблять заглиблення у формі.

Стеки для скульптури

1. Перед тим як розпочати роботу, вирішіть, образ якого літературного героя ви хочете зліпити - Русалоньки чи Фарбованого лиса, маленького хоббіта чи капітана Флінта, чи когось іншого. Спочатку зробіть замальовки олівцем, ескізи свого обранця з різних боків. Адже скульптурний образ тривимірний, і ще до початку ліплення ви маєте уявляти, як буде виглядати ваш герой з різних боків.

2. Якщо скульптура завбільшки понад 20 см, то потрібно зробити каркас, закріпити його на підставці, він має бути міцним, не повинен деформуватися. Цe може бути дерев’яний брусочок або металевий дріт, прикріплений до горизонтальної дощечки.

3. На початку роботи необхідно визначити розмір зображення, матеріал, який найбільше підходить для задуманої композиції, - глина чи пластилін. Наносячи матеріал на каркас, треба спочатку «набрати масу», тобто створити форму, яка нагадує голову.

4. Далі потрібно деталізувати скульптуру: виліпити очі, зачіску, ніс, губи, брови. Виліплювати треба, починаючи з великих деталей, і поступово додавати дрібні. Для правильного зображення пригадайте все, що ви вивчили про пропорції голови людини.

5. Творчий підхід до завдання потребує звернути особливу увагу на настрій натури - сум це чи радість, стурбованість чи мрійливість, а також на те, за допомогою яких деталей можна найповніше розкрити характер героя: вираз обличчя, зачіска, головний убір, прикраси, комірець або якась інша частина одягу біля шиї.

Етапи роботи над скульптурним портретом

Пропорції людини за спостереженнями давніх єгиптян

Урок №14 образотворчого мистецтва 6 клас "Портрет. Історія виникнення жанру."

 Перегляньте відео урок 

або опрацюйте самостійно

Франц Хальс. Груповий портрет офіцерів стрілецької гільдії Св. Георгія.

Сучасники вважали Хальса неперевершеним майстром групового портрета. Замовники навіть розраховувалися з ним залежно від кількості людей на картині по 66 гульденів (старовинна нідерландська монета) з кожної моделі

Портрет. Історія виникнення жанру

В. Боровиковський. Портрет М. Лопухіної. Приклад камерного портрета.

Портрет - це зображення людини або кількох людей. Того, кого зображують на портреті, називають моделлю. Слово «портрет» походить від старофранцузької мови. Воно означає «відтворювати риса в рису». Найкращі портрети - це не тільки точне зображення зовнішності людини. Адже з першого погляду на такий портрет ми одразу пізнаємо, якою є зображена людина: скупою чи щедрою, шляхетною чи лихою. Вдалий портрет - це справжня розповідь про людину, її життя, хвилювання, професію, походження.

Томас Гейнсборо. Хлопчик у блакитному одязі. Приклад парадного портрета.

Ян ван Ейк. Подружжя Арнольфіні. Парний портрет. Ян ван Ейк зобразив не лише своїх замовників, а й чимало дорогих речей, якими ті володіли і дуже пишалися. Одночасно ці предмети мають символічне значення і бажають Арнольфіні та його дружині щасливого подружнього життя.

До найбільшої схожості в портреті прагнули скульптори Давнього Єгипту та Давнього Риму.

У часи Середньовіччя портрети виконували досить рідко. Тоді зовнішність людини хвилювала майстрів набагато менше, ніж її духовність. Розвиток портретного жанру відновився в добу Відродження. Художники знову почали зображувати людину з портретною подібністю, відтворювати її особистий душевний стан, хвилювання.

Існують різні типи портрету.

Автопортрет - це власне зображення, створене художником. Залежно від кількості моделей портрет може бути парним (дві моделі) або груповим (якщо моделей більше). Владу чи багатство моделі підкреслює парадний портрет. Навпаки, інтимний (від фр. слова, що означає «найглибший», «внутрішній») або камерний (від лат. слова «камера» — кімната) портрет має на меті «зазирнути» в душу людини, відтворити її такою, якою вона є для найближчих людей, у «домашніх» умовах. На відміну від парадних, ці портрети часто бувають невеликого розміру. У минулому мали велику популярність також портрети в образах античних богів і богинь. Зазвичай усі чоловіки хотіли бути хоч трохи схожими на Зевса або Геракла, а жінки - на Венеру. Такі портрети називають алегоричними (від грец. слова «алегорія» - інакомовлення).

Учнівські роботи

У своїй творчості значне місце портрету віддали видатні майстри - Леонардо да Вінчі, Рафаель, Дієго Веласкес. Деякі майстри присвятили себе майже виключно цьому жанру, як от Томас Гейнсборо. Славу портретного живопису Росії в XVIII ст. склали художники, що походили з України: Д. Левицький (стор. 83), В. Боровиковський. Серію портретів і автопортретів створив Т. Шевченко. І в наші часи продовжується розвиток цього жанру. До портрету часто звертаються сучасні українські майстри.

• 1. Проаналізуйте портрет відомої людини (поета, письменника, художника тощо). Пригадайте її біографію, твори. Які саме риси цієї людини розкриває портрет?
• 2. Багато старовинних портретів - це, на жаль, «портрети невідомих». Спробуйте довідатися про характер моделі одного з таких портретів, уважно роздивившись його.

Практична робота

Намалюйте портрет друга чи подруги, користуючись порадами в підручнику на стор. 77, 84.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі.

МАЙСТЕР-КЛАС

ПРОПОРЦІЇ ГОЛОВИ ЛЮДИНИ

Пропорції обличчя

Вважається, що відстань від підборіддя до носа така сама, як і довжина носа і висота лоба. Вухо починається на рівні брів і закінчується на рівні носа. Середина обличчя проходить по нижньому краю очей. Відстань між ними дорівнює довжині самого ока і приблизно така сама, як і ширина носа. Куточки губ трохи виступають за той рівень, де містяться ніздрі.

Побудова голови у ракурсі

Ян ван Ейк. Богоматір. Фрагмент «Гентського вівтаря»

Ян ван Ейк (між 1390-1400-1441) - славетний нідерландський живописець. Біографічних відомостей про нього збереглося небагато. Вважається, що спочатку він був мініатюристом, потім працював при дворі графа Голландського, а від 1425 р. - для герцога Бургундського Філіппа Доброго, двір якого вважався найпишнішим у Європі. Від 1431 р. і до самої смерті майстер жив у м. Брюгге. Сучасники ставилися до Яна вай Ейка з великою повагою. Найвідоміші його роботи - «Гентський вівтар», «Мадонна канцлера Роллена», «Мадонна каноніка ван дер Пале», «Портрет подружжя Арнольфіні».

Огюст Ренуар. «Портрет актриси Жанни Самарі»

Огюст Ренуар (1841-1919) - французький художник. Свій творчий шлях розпочав із розписів віял і ширм. Ренуар - автор сонячних, оптимістичних творів, присвячених радості життя. Довге невизнання, грошові проблеми, важка хвороба в старості не вплинули на прекрасний світ, який створював Ренуар у своїх картинах. Про Ренуара говорили, що він пише так, «як співає птах». Спадщина художника є величезною. Серед його творів: «Ложа», «Бал в Ле Мулен де ла Галетт», «Першій виїзд», «Портрет актриси Жанни Самарі», «Великі купальниці».

МАЙСТЕР-КЛАС

РИСУНОК НА ТОНОВАНОМУ ПАПЕРІ

Начерк Леонардо да Вінчі для картини «Мадонна з прядкою»

Традиційний спосіб працювати з крейдами або олівцями - це малювання на тонованому папері білим кольором і сангіною. Папір представляє середній тон, так що ви можете ефективно маніпулювати трьома кольорами. Ця методика відома як «а trios couleurs» (триколірна) і є чудовим засобом моделювання форми; її нерідко використовували стародавні майстри.

Звичайний вибір для роботи білим кольором і сангіною становить бежевий або кольору вершків папір, проте цей метод може бути застосований для роботи на папері інших кольорів.

Ви могли б, наприклад, використовувати чорну або білу крейду на сірому або блакитному папері, і не виключено навіть застосування чотирьох кольорів одночасно.

Перевага використання тонованого паперу в тому, що ви можете самі малювати найсвітліші місця замість того, щоб залишати їх білими ділянками, як у звичайному одноколірному малюнку. У своїх роботах старовинні майстри основні полиски зазвичай підкреслювали білим в останню чергу; ви ж можете почати з білого, якщо предмети представлені в основному полисками або світлими місцями, в процесі роботи поступово переходячи до більш темних тонів, залишаючи папір вільним для середніх тонів. Пілком реально використовувати методи розтушовування, проте варто дотримуватися обережності в самому початку і намагатися не вкривати папір занадто щільно, щоб не засмітити поле рисунка.

Пам’ятайте, що використання двох або більше кольорів є суттю і основою в монохромній методиці; кольори використовують як тони, і вони не є фактичними кольорами.

В. Тропінін. Дівчина з Поділля

І. Рєпін. Портрет С.М. Драгомирової

Шарлен Жан Батист Сімеон - французький художник

Лялька - уособлення образу людини. Символіка українських народних ляльок.

Урок №17 образотворчого мистецтва 6 клас "Як робити начерки"

Перегляньте відео урок

або опрацюйте самостійно

Найкращим учителем у малюванні постаті людини була, є і буде натура. Малюючи з натури, не варто захоплюватися складними постановками, тому що важко розібратися у складному ракурсі без глибоких спеціальних знань. Роботу над зображенням постаті людини слід розпочати з начерку.

Начерками називають швидкі, лаконічні, невеликі за розміром замальовки. У них передається найсуттєвіше загальне враження від натури без проробки деталей: характерні пропорції, рухи, індивідуальні особливості. Обминаючи дрібниці, які відволікають увагу, тобі необхідно «впіймати» основний рух, відчути рівновагу постаті, простежити, щоб вона не «падала» і не нагадувала «дерев’яну» ляльку. Потрібно перевірити основні пропорції. Складки одягу майже ніколи не бувають випадковими: вони підкреслюють статуру та рух людини.

В. Серов. Портрет балерини Карсавіної. Зверніть увагу, як за допомогою кількох ліній відтворено різні фактури волосся, одягу і шкіри балерини.

Схематичне зображення рухів людини. Розташування центру ваги

У начерку потрібно виявити найхарактерніші риси людей, головні тональні співвідношення. Ти їх добре побачиш, якщо подивишся на натуру трохи примруженим оком, - усе «другорядне» ніби затуманюється.

Малюючи фігуру, яка стоїть, особливу увагу слід звертати на рухи плечей, тулуба, а не тільки рук чи ніг. Фігуру людини, що сидить, потрібно компонувати разом зі стільцем, кріслом, щоб вона не виглядала підвішеною у повітрі.

Приклади начерків

• 1. На перервах між уроками зробіть начерки постатей своїх однокласників.
• 2. Поспостерігайте, як складки на одязі підкреслюють рухи, позу людини.

Практичне завдання

М. Врубель. Янгол з кадилом і свічкою

Врубель Михайло Олександрович (1856-1910) - видатний російський художник. У 1884 р. брав участь у реставрації давніх фресок Кирилівської церкви у Києві і виконав тут кілька самостійних композицій («Богоматір з немовлям», «Зішестя Святого Духа на апостолів»). У 1887 р. створив акварельні ескізи («Воскресіння», «Надгробний плач») для розписів київського Володимирського собору, які залишилися нездійсненими. Брав участь у реставрації купольного розпису Софійського собору. Автор відомих картин «Дівчинка на тлі персидського килима», «Демон, який сидить», «Пан», «Царівна-Лебідь», портретів, панно «Микула Селянинович» і «Принцеса Мрія», скульптурних (керамічних) творів.

Історія вивчення пропорцій людини.

Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Канон (мистецтво) - сукупність норм і правил у мистецтві.

Малювання людини - найцікавіше, хоча й найскладніше завдання. Ще з давніх часів, коли майстри почали зображувати людину, перед ними постало питання вивчення її пропорцій.

Найдавніші відомості про закони пропорцій людського тіла було знайдено в гробниці піраміди поблизу Мемфіса (приблизно 3000 р. до н. е.). Нам відомий єгипетський канон часів фараонів.

У Давньому Єгипті канон людських пропорцій виглядав як сітка квадратів у висоту в 18 одиниць. Вона стосувалася фігури, що стоїть, і давала змогу відтворювати пропорції в різних розмірах. Два квадрати враховували обличчя, від лінії росту волосся до основи шиї, десять квадратів - від шиї до колін і шість квадратів - від колін до підошов ніг. Був ще дев’ятнадцятий квадрат, який застосовували для волосся, але він не рахувався з іншими деталями тіла.

Греки, у яких не було книжкових знань з анатомії, залишили непересічні твори мистецтва, тому що вони мали уявлення про будову тіла людини. Давньогрецькі скульптори Поліклет і Лісіпп описали, якими мають бути пропорції тіла. Ці знання оберігалися традиціями, передавалися від учителя до учня. Згідно з естетичним каноном Поліклета, одиницею виміру тіла слугувала висота голови: довжина тіла має дорівнювати восьми відрізкам, які відповідають висоті голови. Таким самим способом вимірювання пропорцій тіла людини користуються і сучасні художники.

Пропорції - співвідношення частин цілого між собою.

Середньовічні схеми побудови тіла ліддини

Сторінка рукопису Леонардо да Вінчі

Анатомія - наука про будову людського тіла.

Пізніше почали глибше вивчати тіло людини, і на допомогу прийшли знання з анатомії. Леонардо да Вінчі та Мікеланджело в Італії, Рібейра в Іспанії, Рубенс у Фландрії - усі вони в різні часи, але однаково глибоко і всебічно, вивчали закони анатомії людини і залишили нам чудові взірці своїх робіт. Тому для тих, хто починає малювати людину, окрім безпосереднього малювання з натури є можливість і потреба вивчення класичної спадщини великих майстрів.

Система пропорцій, яку розробив Дюрер, також отримала визнання. За її основу митець взяв зріст людини (h), поділивши його на такі елементи:

l/2h - верхня половина тіла від тазостегнового суглоба до тім’я;

l/4h — довжина ноги від щиколотки до коліна і відстань від підборіддя до пупа;

Пропорції частин тіла людини, якщо за одиницю виміру взяли висоту голови

1/8h - розмір голови від маківки до підборіддя;

1/10h - розмір обличчя по висоті і по ширині (включаючи вуха), довжина кисті руки від зап’ястка;

1/12h - ширина обличчя (на рівні кінчика носа).

Якщо користуватись одиницею вимірювання постаті людини, яку запропонував Поліклет, тобто висотою голови людини, то з’ясується, що загальна висота фігури буде дорівнювати 7,5-8 таких одиниць (залежно від зросту), довжина рук - приблизно 3, ширина плечей - 2, довжина ніг - 3,5-4, довжина ноги від стопи до коліна - 2 одиниці. Висота тулуба разом з головою дорівнює довжині ніг. Довжина долоні з пальцями дорівнює довжині обличчя (не всієї голови). Лікті розміщені на тому самому рівні, що й талія людини. У чоловіків, на відміну від жінок, ширші плечі, більша довжина ніг, вони здебільшого вищі на зріст.

Пропорції дитячого тіла мають свої особливості. У немовляти голова дуже велика порівняно з тілом. Вона вміщується у довжині фігури лише 4 рази. Потім, коли дитина підросте, змінюються і її пропорції. У дітей 11-12 років висота голови 5,5-6 разів уміщується у висоті фігури.

Застосовуючи у своїх малюнках ці спостереження, ви зможете зобразити реальну людину.

• 1. Коли люди почали вивчати пропорції людини?
• 2. Які «секрети» пропорційного малювання людини ви можете назвати?

1. Спробуйте перемалювати схему побудови постаті людини з підручника. Порівняйте ці пропорції з пропорціями реальної людини. Оберіть твір мистецтва, на якому зображено постать людини і її можна добре роздивитися, та порівняйте її пропорції з отриманими знаннями. Чи дотримувався художник пропорцій тіла людини в своїй роботі? Яку мету переслідував митець, змінивши пропорції? Можливо, у ті часи, коли створювався твір мистецтва, ще не було повної інформації про пропорції. Тоді уявіть, що ви запропонували б змінити художнику, щоб поліпшити кінцевий результат.

Практичне завдання:

2. Створіть власноруч ляльку, використовуючи знання пропорцій тіла людини. Висота голови ляльки має вміщуватися у довжині її тіла 8 разів.

Інструменти та матеріали: нитки, шматки тканини, вата, папір, ножиці.

План роботи:

• З дуже щільної тканини або паперу скрутіть стовпчик. Зв’яжіть його з двох боків. На одному боці з вати зробіть форму кулі для голови.

• Квадрат білої тканини накладіть на голову. Зв’яжіть його на шиї ниткою.
• Зробіть руки. Підгорніть куточки на 1-1,5 см. Підкладіть краї всередину. Зв’яжіть долоньку ниткою.
• Візьміть тканину для одягу. Один край підгорніть і прошийте його. Потім складіть навпіл і зшийте край. Призберіть простим швом. Це буде нижня частина костюма.

• Надягніть на стовпчик нижню частину одягу.
• 3 ниток (льону, ганчір’я) зробіть волосся. Пришийте його по центру голови. Розправте волосся і прив’яжіть до шиї ниткою. Зробіть зачіску: заплетіть косу або дві, рівненько підстрижіть.
• Можна зав’язати хустинку, надіти капелюх чи інший головний убір, наприклад корону. Як убрати? Фантазуйте самі.

Голову, зроблену з тканини, можна розмалювати фарбами, надаючи обличчю певних рис.

Можна також зробити голову із солоного тіста, як ми це робили в п’ятому класі, і також розфарбувати.

Веласкес Діего. Інфанта

Веласкес Лієго (1599-1660) - іспанський художник XVII ст. Працював у різних жанрах. Його уславлена картина «Здача Бреди» (її називають також «Списи») зображує одну з останніх значних перемог іспанської зброї в Голландії. Сюжетом картини «Прялі» є давньогрецька легенда про майстриню-ткалю Арахну, яка викликала на змагання саму богиню Афіну. Веласкес був придворним художником іспанського короля Філіппа IV і намалював багато портретів членів королівської родини. Художник портретував також оточення іспанського короля. Серед його моделей - найзнатніші аристократи країни і карлики-блазні, причому художник є однаково гуманним і до перших, і до других.

Тиціан Вечелліо. Ассунта

Тиціан Вечелліо (бл. 1480-1576), «король живописців і живописець королів», як називали його сучасники, - італійський художник доби Відродження. Тиціан жив і працював у Венеції. Спадщина цього художника є величезною. Тиціан створив численні картини на міфологічні сюжети («Даная», «Венера Урбінська»). Він був прекрасним портретистом («Портрет Папи Павла III з племінниками»). Однак урочисте, оптимістичне мистецтво Тиціана зазнало змін. Його останні роботи, як-от «Св. Себастьян», сповнені суворого трагізму.

Акіра Мурата. Балерина