Урок №11 образотворче мистецтво 6 клас "Настрій у пейзажі. Спокійні і динамічні пейзажі. Поділ пейзажів за тематикою. Напрямки пейзажів."

 Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Під час роботи над пейзажем не потрібно якомога точніше передавати природний краєвид (із цим завданням впорається кожен з нас за наявності фотоапарата). Пейзажист відтворює в картині своє ставлення до природи, свої думки, настрій, і спостережливий глядач обов’язково їх розуміє. Що багатшими будуть почуття художника щодо відтворюваної природи, то змістовнішою буде робота.

Такі пейзажі часто називають «пейзажі-настрої». Природа зображується в них так, як бачить її розосереджений погляд людини, яка цілком поглинута яким-небудь душевним станом і помічає навколо лише те, що співзвучно із цим станом. Все, що ми бачимо, перетворюється у відлуння настроїв - тривоги, утихомиреності, меланхолії, скорботи. Настрої ж - явища рухливі, які весь час змінюються, і тому в пейзажах відтворення форми предметів, їхніх кольорів робиться узагальнено - колірними плямами. Так написані картини І. Айвазовського, В. Орловського, І. Шишкіна.

В. Орловський. Захід над рікою. 1890

Часто у пейзажах природа одухотворена непомітною присутністю людини, її настроями і думками, про існування якої нагадують церкви, мости, хати, шляхи. Серед пейзажів вирізняється група творів, у яких увагу зосереджено на роздумах про долю людини, долю країни. Свого часу античний поет Горацій казав, що тільки поганий митець описує гаї, струмки, жертовники, бурхливі потоки, райдугу, не пов’язуючи її з людиною. Найкращі взірці пейзажного жанру - це не просто зображення дерев чи каміння. Вони набувають психологічного значення, стають засобом художнього зображення внутрішнього світу людини.

І. Шишкін. На півночі дикій

С. Шишко. На Хрещатику

Існують пейзажі, що описують природу статично: спокійне, врівноважене зображення природи. Є динамічні пейзажі, що зображують негоду, стихію. За тематикою пейзажі поділяються на степові, лісові, мариністичні (зображення моря), урбаністичні (зображення міст), індустріальні (зображення заводів, краєвидів, шахт). Залежно від напрямку, до якого належить твір, пейзажі бувають романтичні, реалістичні, імпресіоністичні тощо.

Учнівські роботи

К. Юон. Ранок індустріальної Москви

Природа в пейзажному творі - своєрідне дзеркало, яке відображує душу художника, ліричного героя.

Учнівська робота. Осінній Поділ

Учнівська робота. Марина

• 1. Який пейзаж є вашим улюбленим? Чи можна віднести його до «пейзажу настрою»?
• 2. Спробуйте охарактеризувати пейзажі, репродукції яких наведено в цьому розділі.

Практична робота

Зробіть пейзажну замальовку.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Оберіть техніку виконання.
• Який стан освітлення ви зображуєте - сонячне, похмуре, хмарне?
• Зверніть увагу на те, яку пору доби ви зображуєте, що характерно для неї.
• Який колорит матиме ваша робота? Який настрій передасте? Як зобразите задній план?
• На палітрі заздалегідь випробуйте колірні співвідношення і оберіть ті, які найліпше відповідають вашому задуму.
• Наприкінці роботи подивіться загалом на свою роботу, виправте помилки, зробіть уточнення. Визначте акценти.

ПРИГАДАЙМО!

ПОВІТРЯНА ПЕРСПЕКТИВА

Фото, на якому видно різницю між переднім і заднім планом

Світлотінь і колір змінюються залежно від відстані (подібно до того, як змінюється видима величина предмета). Найближчий до нас предмет виглядає барвистішим і яскравішим, ніж розташований далі. Це відбувається тому, що повітря має певну щільність, яка ускладнює проходження колірних променів. Крім того, в атмосфері розпорошені найдрібніші частинки, що ослаблюють забарвлення предметів.

Залежно від відстані змінюється не тільки насиченість кольору, а й його колірний відтінок. Удалині багато предметів здаються блакитними. Річ у тім, що повітря, яке прийнято вважати прозорим, має блакитний відтінок. Заповнюючи простір між нашим оком і далекими предметами, воно передає їм свою блакитність.

Повітря, насичене вологою, помітно мутнішає, стає білястим, тому що великі частинки вологи сильно розсіюють світло, і навпаки, що чистіше повітря, то менше в ньому перешкод для проходження синьо-блакитних променів світла, то синіша атмосфера. Окремі предмети здаються синіми в чистому і білястими у вологому або курному повітрі.

Світлий предмет при віддаленні менше синіє, ніж темний. Цe відбувається тому, що частина синіх променів світла, відбитих світлим предметом, не доходить до нашого ока, розсіюючись в атмосфері.

І. Бокшай. Гірський пейзаж. Дальній план — блакитний.

В. Орловський. Краєвид в Україні. На відстані всі предмети стають менш контрастними, не чіткими.

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПЕЙЗАЖЕМ (повітряна перспектива)

1. Спочатку скомпонуйте зображення олівцем на аркуші.

2. По-мокрому нанесіть фарби холодних кольорів на задній план пейзажу.

3. Дайте підсохнути фарбам.

4. Додаючи інші відтінки по-сухому, поступово напишіть дерева і куші на передньому плані.

5. Деталі прорисуйте тоненьким пензликом.

ПРИГАДАЙМО!

ВИКОНАННЯ ПЕЙЗАЖІВ У РІЗНИХ ТЕХНІКАХ

Пастель (вугіль, соус чи інший м’який матеріал)

Композиційний підготовчий начерк слід робити легенько олівчиком. Потім роботу виконують від найтемніших до найсвітліших плям. Густу насичену лінію можна розтерти, досягаючи ефекту «прозорості». Для отримання різних відтінків накладають один колір на інший. Наприкінці роботу слід «закріпити» лаком для волосся, щоб не розмазувалася.

Монотипія

Покладіть папір потрібного для вас формату на гладку поверхню, покриту фарбою. Папір трошки притисніть і потроху зніміть у будь-якому напрямку. А можна з одного боку в інший трохи потягти папір.

На відбитку, який отримали, ви, можливо, побачите зображення, яке щось нагадує. Його можна доповнити деталями, домалювати.

Скрап

Набризкування фарби на прикладений до паперу предмет чи трафарет тощо називають скрапом. Набризкати фарбу можна і зверху вже намальованого пейзажу, імітуючи, наприклад, сніг.

Прошкрябування

Сухий папір натираємо воском або стеарином (свічкою). Щоб стеарин лягав рівномірним шаром на папір, свічку в горизонтальному положенні кладемо на папір і натираємо його. Так треба зробити кілька разів. Потім папір вкриваємо тушшю. Туш потрібно пензликом розтерти з милом і цим вкривати стеарин, інакше вона може не лягати на стеарин рівним шаром. Після цього туш треба добре просушити, а потім затупленою голкою знімати верхній зафарбований шар з навощеної поверхні.

Роздування туші

Можна створити зображення дерева роздмухуючи фарбу із соломинки. Капніть на аркуш паперу чорну туш чи фарбу, а потім подмухайте на краплю декілька разів у різних напрямках.

Бордоне (Парис Паскалінус). Явлення Сивілли імператору Августу

Урок №9 образотворче мистецтво 6 клас "Фантастичні тварини"

 Перегляньте відео та поділіться своїми враженнями:

 Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Зазвичай художники-анімалісти зображували тих тварин, яких часто бачили й добре знали. Складніше було зобразити маловідому тварину або ту, що зображувалася лише за описами мандрівників і мисливців, які, звичайно, могли дещо і перебільшити, і просто наплутати.

Так, на одному із давньоєгипетських рельєфів є зображення досить дивної тварини, яку разом з іншими дарунками пропонують фараону іноземні посли. Лише добре придивившись, можна зрозуміти, що тварина ця - звичайний кінь, перший, якого побачили у Давньому Єгипті. Слон, носоріг, кит також могли перетворитися в зображенні на досить дивних створінь, особливо якщо художник ніколи не бачив їх на власні очі.

Проте вже з найдавніших часів існували розповіді про насправді фантастичних тварин, а отже, і їхні зображення. Ці істоти мешкали в далеких незвіданих землях або ховалися зовсім поряд, у лісі, печері чи озері. Вони могли бути небезпечними й жорстокими тваринами, а могли - мудрими порадниками, захисниками й навіть божествами. Зазвичай такі істоти поєднували в собі риси кількох різних тварин чи навіть тварин і людей.

Дракон і перлина - традиційний китайський сюжет

Подібних зображень - людей з головами тварин - надзвичайно багато в мистецтві Давнього Єгипту. У Давньому Дворіччі шанували напівлюдину-напіврибу, биків і левів із людськими обличчями і боялися людей-скорпіонів, що мешкають на краю Всесвіту. Однак всіх цих істот важко назвати саме «фантастичними тваринами», так само як і давньогрецьких кентаврів (напівлюдей-напівконей) або сатирів (напівлюдей-напівцапів). Проте інші античні міфи розповідають про Пегаса - крилатого коня або Химеру - чудовисько, яке поєднувало в собі риси лева, кози та змії. Це вже справжні фантастичні тварини.

У середні віки чимало різних тварин «оселилося» в гербах. Зазвичай обирали тих істот, які були зрозумілими для всіх утіленнями влади, сили та могутності. Усі ці якості символізував лев, але на всіх левів не вистачало. Тому герби прикрашали леопарди, ведмеді, вовки, навіть кабани й дикі коти, а також орли. Утім шанованими були майже всі тварини, адже лисиця символізувала хитрість, собака — вірність, заєць - обережність, бик - упертість, сова - мудрість. Один кар’єрист навіть зобразив у своєму гербі білку з підписом (девізом) - «Усюди вдерусь».

Паоло Учелло. Св. Георгій і дракон.

Зображений тут дракон називається віверною.

Грифон

Химера. Фото Рената Хомидова

Було на середньовічних гербах чимало й фантастичних істот. Деякі з них і досі дуже популярні. А найпопулярнішим, мабуть, є дракон - крилатий змій, який може мати одну або кілька голів. Про дракона розповідають легенди в усьому світі. Та, наприклад, мудрий китайський дракон набагато симпатичніший за свого європейського родича, який зазвичай охороняє скарби або викрадає принцес. Якщо дракон має лише дві ноги і хвіст (і стає трохи схожим на птаха), то він називається віверною.

Грифони мають тіло лева, орлиний дзьоб і крила. Про грифонів почали розповідати ще в Давній Греції - і саме тоді з’явилися їхні перші зображення.

Н. Жураховська. Синій бик

Фантастичною твариною є й єдиноріг. Можливо, все почалося з розповіді про реального носорога, тим більше, що спочатку ця істота мала тіло бика і вважалася дуже лютою. Традиційний єдиноріг — це білий кінь з довгим гострим рогом на лобі і з маленькою, як у цапа, борідкою. Утім ця красива і шляхетна тварина залишається досить небезпечною. У китайських легендах єдиноріг називається цилінь. Вважається, що він має тіло оленя, шию вовка, хвіст бика, копита коня, різнокольорове руно і, звичайно, один ріг.

Учнівські роботи. Фантастичні тварини

• 1. Чому деяких реальних тварин могли зображувати як фантастичних?
• 2. Яких фантастичних тварин ви знаєте?

Практичне завдання:

Створіть зображення будь-якої фантастичної тварини, що описана в підручнику, або вигадайте свою. Які вона має обриси, який колір?

 Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Продумайте його пропорції.
• Продумайте, які деталі вирізнятимуть цей образ.
• Знайдіть пояснення, що саме символізуватиме цей образ.
• 
  
  
  

М. Дерегус. Повінь

Урок №8 образотворчого мистецтва 6 клас "Узагальнення, площинність. Площинний і глибинно-просторовий способи зображення."

 Опрацюйте урок

У мистецтві узагальненню піддається все, що підкреслює задум митця, а саме: форма, об’єм, колір. Процес узагальнення форми в станковому (живопис, графіка, скульптура) і декоративному мистецтві має багато спільного. Митець, зберігаючи виразність форми, виділяє основне, типове, відмовляючись від другорядних деталей. Усі відтінки, що спостерігаються у реальності зазвичай зводяться до декількох локальних кольорів. Так само чинять і з об’ємом. Пошуки найвиразнішого образу підказують те чи інше рішення.

Художник може змінювати предмет дуже сильно, відхід від натури буває досить значним. Квітку, листок, гілку можна зобразити майже як геометричні форми або зберегти природні плавні обриси. Наприклад, перетворити живописними засобами реальний образ квітки на декоративний і навіть абстрактний.

Площинність — це такий спосіб передачі зображення, коли головну увагу приділяють не об’єму, а обрисам предмета. Такі зображення натури залишаються в площині картини, аркуша чи іншої поверхні й не створюють враження глибини простору. Вони здаються, на перший погляд, спрощеними, але при цьому можуть більшу увагу привернути до силуету або кольору предмета, тобто акцентують увагу на інших властивостях натури.

Локальний колір - власний колір предмета.

Учнівські роботи

Проте зазвичай найбільше враження на глядача справляє глибинно-просторова композиція, тому що глибина простору - це те середовище, в якому повсякчас існує людина. Вплив простору незаперечно сильніший, ніж площини або об’єму. Йдеться не про значущість або художню цінність, а саме про міру можливого впливу. Уміння передавати глибину простору на площині є одним з найвеличніших досягнень образотворчого мистецтва.

• 1. Уважно розгляньте репродукції творів у цьому розділі. На їхньому прикладі розкажіть, як ви розумієте узагальненість, площинність.
• 2. Поміркуйте, чому в мистецтві існують одночасно і площинний, і глибинно-просторовий способи зображення.

Практична робота

Створіть площинну композицію, використовуючи різні фактури.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, олівець, гумка, чорна гелева ручка.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Порівняйте його пропорції загалом.
• Фактури можна робити, ставлячи поруч крапочки, прямі чи хвилясті лінії, плямочки, кружечки тощо.
• Визначте, скільки місця буде відведено тлу.
• Якими фактурами відрізняються між собою різні частини композиції?
• Як ви заповните частини композиції: однотонними заливками, дрібними деталями чи великими?
• Чи контрастують фактури між собою за тоном?
• 
  
  
  

ПРИГАДАЙМО!

ЯК СКОМПОНУВАТИ ЗОБРАЖЕННЯ

Якщо полотно нерівномірно заповнене зображуваними об’єктами, малюнок зміщений до якого-небудь краю, картина сприймається перевантаженою в одній частині полотна і занадто полегшеною в іншій. Вона виглядає неврівноваженою.

Оптичний центр знаходиться приблизно посередині. Відповідно до цього в картині розміщують об’єкти і визначають композиційний центр. Композиційний центр у більшості випадків не збігається з геометричним центром, але й не віддаляється далеко від нього. Надмірний зсув центрального об’єкта зображення або цілої групи предметів створює враження перевантаження в одній частині картини і порожнечі в іншій.

Потрібно також уникати поділу площини на дві рівні частини як по горизонталі, так і по вертикалі. Горизонт у картині не має збігатися з горизонтальною серединою картини, а на середню вертикаль не повинні потрапляти великі об’єкти. Інакше вся картина розпадається на дві самостійні частини.

Врівноваженість картини не передбачає геометричної симетричності. Головну дію краще віднести вбік від центру. У врівноваженості картини мають значення не тільки власне маси предметів, а і їхній тон, і колір. Маленький темний об’єкт може врівноважити великий, але сірий. Пляма яскравого кольору з одного боку потребує свого повторення з іншого боку. Художник може виділити головне в картині і кольором, і тоном, і помітністю деталей на ньому.

Щоб забезпечити композиційний вибір сюжету при зображенні натюрморту чи портрета з натури, можна зробити композиційні начерки з різних точок спостереження і окреслити начерк прямокутною рамкою таких розмірів, щоб отримати хороше співвідношення площини полотна і предметів зображення. Іноді на папері спочатку окреслюють олівцем рамку і в ній накидають ескіз натюрмортного або портретного сюжету. Так рівномірно заповнюють площину картини, визначають масштаб зображення і знаходять потрібне композиційне розміщення.

Середньовічний гобелен «Дама з єдинорогом та левом»

урок №7 образотворчого мистецтва 6 клас "Деталь, подрібненість. Цілісні і подрібнені форми."

 Перегляньте відеоурок

 або опрацюйте самостійно

Урок №6 образотворчого мистецтва 6 клас "Анімалістка в скульптурі. Особливості анімалістичного жанру в скульптурі. Етапи створення скульптури тваринки."

 Перегляньте відеоурок 

або опрацюйте самостійно

Анімалістичний жанр - один з найбільш поширених напрямків у скульптурі. Цікавість до живої природи була притаманна людині з давніх-давен: перші скульптурні зображення з’явилися ще в епоху палеоліту. В античному світі фігурами тварин оформлювали людські помешкання і приміщення храмів і каплиць, а зображуваним істотам надавали магічного значення.

Тріумфальна арка - споруда над дорогою у вигляді проїзду для церемонії урочистого в’їзду переможця.

Анімалістичний жанр - один з найбільш поширених напрямків у скульптурі. Цікавість до живої природи була притаманна людині з давніх-давен: перші скульптурні зображення з’явилися ще в епоху палеоліту. В античному світі фігурами тварин оформлювали людські помешкання і приміщення храмів і каплиць, а зображуваним істотам надавали магічного значення.

Тріумфальна арка - споруда над дорогою у вигляді проїзду для церемонії урочистого в’їзду переможця.

Ліссіп. Квадрига.

Скульптура на фасаді собору Сан-Марко у Венеції

Маргарита Камардина. Бик

Сергій Феофанов. Мамонт

Фасад - зовнішній бік будівлі: передній, боковий або задній.

Нині на вулицях європейських міст ми можемо побачити скульптури тварин: монументи вершників на конях, статуї левів біля парадного входу в резиденціях, барельєфи з птахами на тріумфальних арках, дрібна пластика анімалістичного жанру в декорі фасадів. Приватні зібрання аристократів поповнювалися портретами з улюбленими вихованцями, зокрема досить популярні були коні, коти, собаки чи екзотичні тропічні птахи. Особливе місце належить кабінетній скульптурі із порцеляни, бронзи чи гіпсу, виконаній в анімалістичному жанрі.

Термін «анімалізм» уперше було вжито в 1831 р. після виставки в Паризькому художньому салоні молодих французьких художників Антуана Луї Барі, Кристофа Фратена та Олександра Жуйонне, на якій вони представили мініатюрні фігурки тварин.

Г. Феоктистов. Равлик. Бронза

К. Шубнякова. Чапля

Нині анімалістичний жанр лишається одним з найпопулярніших. Скульптура тварин не тільки прикрашає екстер’єри міських будівель, а й слугує чудовим доповненням до інтер’єрів як особистих, так і громадських приміщень. Завдяки її універсальності, таку скульптуру можна помістити в приміщення будь-якого призначення: як невелику тендітну статуетку, що слугує незначним доповненням, своєрідним акцентом, або як монументальну скульптуру, навколо якої буде створено цілий інтер’єр.

• 1. Чому в первісні часи і в епоху Давнього світу люди створювали скульптурні зображення тварин?
• 2. Що спільного в живописній, графічній і скульптурній анімалістиці? А чим вона відрізняється одна від одної?

Практичне завдання.

Створіть скульптуру тваринки як приклад малої пластики на вибір: вола, вівцю, козу, теля, віслючка, собачку, кота. Збережіть її, вона знадобиться пізніше для створення різдвяної шопки.

Інструменти та матеріали: пластилін, дощечка, стека, нитки та різні природні матеріали.

План роботи:

• Для того щоб самим зробити маленьку кабінетну скульптурку, знайдіть фотографії тварин, яких би ви хотіли виліпити. Вам знадобиться зображення персонажа в анфас і профіль. Вони будуть слугувати вам підказкою під час роботи.

Учнівські роботи. Скульптура. Змішана техніка

Учнівські роботи. Скульптура. Змішана техніка

• Поміряйте лінійкою пропорції всіх частин тіла тварини. Ці розміри потрібно відтворювати в тому випадку, якщо ви хочете зробити реалістичну фігурку.
• Підготуйте матеріал для ліплення. Пластилін чи глину ретельно розімніть у руках, щоб видалити з маси пухирці повітря. Якщо пропустити цей етап роботи, глиняна скульптурка може тріснути під час висихання. Відділіть невелику порцію матеріалу.
• Фігурку можна складати з окремих частин чи «витягувати» лапи, хвіст, голову з цілого шматка. Другий варіант підходить більше для маленьких фігурок. Виліплюючи кожен елемент вашої скульптури, порівнюйте її з фотографією і тими розмірами, які ви виміряли. Якщо ви складаєте тваринку з окремих фрагментів, спочатку виліпіть їх у вигляді геометричних фігур. Лапи і хвости можна зробити циліндрами, голову - кулею тощо. Після цього пальцями і стекою уточніть їхні обриси.
• Готові деталі сумістіть. При цьому намагайтеся якомога охайніше примазувати їх пальцями. Після зборки відновіть форму зім’ятих деталей і за допомогою зубочистки нанесіть дрібні деталі.
• Глиняну фігурку можна запекти в муфельній печі. У домашніх умовах для цього можна скористатися духовкою. Поставте туди фігурку, залиште дверцята прочиненими. Поступово підвищуйте температуру в духовці. За дві години вона має досягти 200 °С. Потім глина має поступово охолонути.
• Пластилінові фігурки можна робити різнокольоровими чи комбінувати з природними матеріалами: паличками, засушеними ягодами, шкаралупами горіхів чи каштанів. Комбінувати пластилін можна не тільки з природніми матеріалами, а й з будь-яким іншим. Наприклад, симпатичних овечок можна виліпити з пластиліну та ниток.

МАЙСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ СКУЛЬПТУРНОЇ ФІГУРКИ ТВАРИНИ

Для ліплення скульптурної фігурки беруть пластилін (або глину, чи солоне тісто) стеку і дощечку, на якій виконують роботу.

1. Перед тим як розпочати роботу, вирішують, образ якої тварини хочуть зліпити - собаки, чи ягнятка, чи козеняти, корови чи віслючка.

2. Зазвичай спочатку роблять замальовки олівцем свого обранця з різних боків. Адже скульптурний образ тривимірний, і ще до початку ліплення потрібно уявляти, як буде виглядати обраний герой з різних боків.

3. Якщо скульптура масивна, то варто зробити каркас, закріпити його на підставці, він має бути міцним. Це може бути дерев’яний чи пінопластовий брусочок і металевий дріт, прикріплений до горизонтальної дощечки.

4. Створюючи роботу, можна використати в ній різні матеріали, які найбільше підходять для втілення задуму - глина або пластилін в поєднанні з нитками, природними матеріалами, ватою та ін.

В. Серов. Викрадення Європи

Урок №5 образотворче мистецтво 6 клас "Зображення тварин. Особливості зображення тварин. Начерк."

 Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Анімалістичний жанр поєднує природничо-наукові й художні принципи і розвиває спостережливість і любов до природи.

Нерідко головним завданням анімаліста стає точність зображення тварини (наприклад, в ілюстраціях до наукової і науково-популярної літератури). Про гостру спостережливість художників-мисливців свідчать зображення звірів і птахів у первісному мистецтві.

Знання будови тіла, життя і звичок тварини - необхідні умови для створення повноцінного образу. Ці знання набуваються поступово, і не варто нехтувати жодною можливістю їх поповнити. Часто при створенні ілюстрацій до казок, байок, алегоричних і сатиричних зображень тварина «олюднюється». Їй надаються притаманні людям риси, вчинки та переживання. Однак і в цьому випадку потрібно, щоб тварина легко впізнавалась. А це і означає, що без уважного вивчення реальної, природної зовнішності тварини нам не обійтись.

Рисунок з живої натури - основний спосіб пізнання особливостей малювання тварини. Враження, які приходять безпосередньо із життя, - єдиний, нічим не замінний матеріал для подальшої творчої роботи в жанрі анімалістики.

Донна Лон. Начерки тварин

Знайомство з рисуванням тварини краще розпочати з навчального начерку. Начерк передає найзагальнішими і скупими лініями різноманітні пози, миті руху і пропорції тварини, а також окремих її частин. Під час виконання начерку не варто звертати увагу на зайві подробиці. Начерк - це найшвидший спосіб закріпити на папері свої перші враження від натури.

В. Смирин. Начерки. Лисиці, байбаки

Начерк тварини з натури

Лінія - головний елемент начерку, її потрібно наносити на папір легко й вільно, зберігаючи чіткість. Краще наносити легкі лінії, не зачорнюючи їх: у такому випадку можна залишати неточні лінії, не стираючи їх гумкою, і замінювати їх точнішими і наприкінці начерку стерти непотрібне; таким чином ми звикаємо рідше користуватися гумкою і зайвий раз не куйовдити паперу, бо не кожен різновид паперу витримує гумку.

Для першого знайомства з яким-небудь звіром чи птахом ми розглядаємо книжки, атласи тварин, відвідуємо зоопарк чи природничий музей. Хоча в багатьох з нас удома є домашні улюбленці, які заслуговують стати моделлю для анімалістичного портрета.

Учнівська робота

А. Барщ. Начерки риб.

Перо, туш, олівець

Учнівські роботи

Рисувати тварин складніше, ніж предмети, бо коли ми їх зображуємо, вони не сидять нерухомо, а постійно змінюють свою позу і рухаються. Як тоді зобразити тварину? Навчитися рисувати тварин можна, якщо це робити поетапно. Найбільшу увагу треба приділити їхнім відмінностям. Якщо на рисунку зображено слона, то, звичайно, він матиме хобот і великі вуха. Можливо, не з першої спроби вам удасться нарисувати правильно улюблену кицьку чи собаку, але після декількох спроб ви обов’язково зможете це зробити.

Учнівська робота

Учнівські роботи

Тварин, звичайно, краще рисувати з натури, але як їм пояснити, щоб вони сиділи не ворушачись? Єдиний спосіб не поспішаючи нарисувати вашого домашнього улюбленця - дочекатися, коли він буде спати, і швиденько «накидати» контур, тому що тварина може змінити позу. У крайньому разі, можна сфотографувати, а після того по фото нарисувати ваших кицьку чи собаку (або якусь іншу тварину). На щастя, сучасний художник-анімаліст, на відміну від митців минулого, має таку можливість. Можна тільки уявити, скільки часу в художників у давнину забирали спроби «впіймати» потрібний рух тварини, для того щоб відтворити його на картині.

• 1. Які зображення тварин мають бути перш за все дуже точними? У яких тварина «олюднюється»? Чому?
• 2. Чому треба приділити найбільшу увагу, роблячи начерки тварин?

Практична робота

Зробіть начерк тварини, що рухається, з натури або з фотографії.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, олівець, гумка, чорна гелева ручка, пастель, кольорові олівці.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Порівняйте його пропорції загалом.
• Порівняйте пропорції різних частин зображення між собою: довжину до висоти та ширини.
• Виправте помилки в побудові.



В. Аверін. Ілюстрація до казки І. Франка «Лисичка і Журавель»

Аверін Всеволод Григорович (1889-1946) - український художник-графік, анімаліст. Працював у Харкові. Більшість робіт митця виконано в техніці літографії, найвідоміші з них - серії «Звірі зоосаду» і «Куниці». Увага і спостережливість поєднуються в них зі справжньою повагою до незвичних «моделей». Також Аверін ілюстрував дитячі книжки (казки «Колобок», «Ріпка»), створював портрети і пейзажі.

МАЛЮВАННЯ ЗА СХЕМАМИ

Приготуйте папір, простий олівець, гумку і фарби чи кольорові олівці.

За допомогою покрокових схем ви зможете намалювати що завгодно, головне звертати належну увагу на пропорції різних частин тіла тварини.

Зазвичай частини тіла вписуються у певні геометричні фігури - прямокутники, овали, трикутники. Такий спосіб малювання, звичайно, легший, ніж малювання за всіма правилами, із застосуванням знань з анатомії тварин.



Майстер клас. 

МАТЕРІАЛИ І ТЕХНІКА НАЧЕРКІВ

Для начерків можна використовувати папір різних сортів, різний за розміром, кольором, тоном, шорсткістю. Для начерків пером добре підійде гладенький, щільний папір, на якому не розпливається чорнило чи туш. Для однокольорових і кольорових начерків аквареллю, тушшю більше підходить папір, що не надто поглинає воду, трохи шорсткий.

Для виконання начерків можна використовувати олівці, середні і м’які за твердістю, вугілля, сангіну, соус, чорнило, туш, акварель, акварельні і пастельні крейди, фломастери. Можна використовувати і м’які кольорові олівці, якщо тільки вміти зі смаком підбирати необхідне поєднання кольорів. Наприклад, недоцільно використовувати зелені й сині олівці для замальовок портрета і фігури людини. Темні та теплі тони для цих цілей більш привабливі.

Соусом працюють сухим і мокрим способом, якщо його завчасно розвести водою до потрібної густини і паличкою малювати на вологому папері. Начерки в цьому випадку добре передають тонові особливості натури.

Цікаві за своїми образотворчими можливостями різноманітні фломастери. Особливо з такими фетровими стрижнями, які дають змогу малювати і тонкими, і широкими лініями і швидко покривати великі поверхні паперу.









Для виконання начерків часто користуються аквареллю одного кольору або аквареллю різних кольорів. Заливка аквареллю (заповнення плям і площин розчином фарби будь-якої насиченості) іноді поєднується з промальовуванням контуру фломастером чи пером. Начерки в декілька кольорів складніші, потребують часу, досвіду. Звичайно ж, вони мають залишатися графічним зображенням, де більш-менш уважно передаються локальні колірні співвідношення між окремими предметами і тлом.

Робота нерозбавленою тушшю (або розведеною водою) виконується м’яким акварельним чи іншим пензлем. За технікою ця робота подібна до роботи аквареллю (заливка).

Цікаві начерки акварельними крейдами на папері, трохи вологому (переважно одноколірні начерки).

Вибір матеріалу і техніки роботи залежить насамперед від задуму, від завдання, поставленого художником, від характеру зображуваного об’єкта, особистих схильностей і смаку, вміння володіти тим чи іншим матеріалом.





Капітолійська вовчиця. Зверніть увагу, як умовно, але дуже декоративно майстер передав хутро вовчиці. Фігурки немовлят Ромула і Рема, майбутніх засновників Риму, додали значно пізніше, вже у XVI ст.