Урок №4 образотворчого мистецтва 6 клас "Анімалістичний жанр. Періоди популярності анімалістичного жанру в різні часи."

 Перегляньте відео урок

або опрацюйте самостійно

Назва анімалістичного жанру походить від латинського слова «animal» — тварина. До нього належать твори живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, які зображують тварин. Художник-анімаліст має поєднувати любов до природи з увагою та спостережливістю.

Твори в жанрі анімалістики створювали вже первісні люди. Зазвичай вони зображували тих тварин, на яких полювали, - мамонтів, бізонів, оленів. Малюнки, створені кольоровими вохрами (глинами) на стінах печер, і досі вражають своєю майстерністю. У мистецтві скіфів, які мешкали на території сучасної України, дослідники виділяють навіть «звіриний стиль» - прикраси для зброї та одягу у вигляді оленів, пантер, фантастичних тварин.

У Давньому Єгипті деяких тварин шанували, як богів. Численні великі статуї і маленькі статуетки зображують крокодилів і бегемотів, биків і баранів, шакалів і кішок, павіанів (мавп) та ібісів (червоних птахів із довгими, загнутими донизу дзьобами, далеких родичів лелеки й чаплі). Тварини з’являються також у багатьох давньоєгипетських малюнках і рельєфах - бики працюють у полі, коні беруть участь у війнах, на качок полюють, а гепарди мешкають у царському палаці як почесні улюбленці.

Богиню Бастет у Давньому Єгипті зображували у вигляді кішки.

Зображення тварин були популярні й у Давньому Дворіччі. Один з найвідоміших творів Ассирійського мистецтва - рельєфи, які розповідають про царське полювання на левів. Леви й левиці тут виглядають навіть жвавішими й виразнішими, ніж цар та його почет.

В античні часи головним об’єктом мистецтва стала людина. Майстри Давньої Греції і Давнього Риму зображували тварин майстерно, але якось байдуже.

Чудові зображення тварин з найдавніших часів з’являються також у живописі, скульптурі та графіці Китаю, Індії, Японії.

Традиційний китайський живопис.

Захоплює надзвичайно уважне ставлення китайських митців до найменших дрібниць.

Традиційний індійський живопис.

Тигри - герої багатьох індійських міфів.

Леонардо да Вінчі. Замальовки котів та інших тварин.

Великий італійський художник намагався ретельно вивчити (і відтворити) життя в усіх його аспектах. Тварини не стали для нього винятком.

Мистецтво Середньовіччя було насамперед релігійним, але тварини стали постійними учасниками деяких біблійних та євангельських подій. Наприклад, у сцені Різдва завжди зображували осла і вола, що своїм диханням зігрівають маленького Ісуса, який лежить у яслах. Супутниками деяких святих також вважали тварин. Так, Святого Ієроніма завжди супроводжував лев, Святого Роха - собака, Святу Агнесу - ягня. Звичайно, їх і зображували разом.

Отто Ерельман. Собака із цуценятами

Альбрехт Дюрер. Заєць.

Художник не обмежився замальовкою. Він відтворив кожен вусик і волосинку на хутрі свого героя.

В. Серов. Ілюстрації до байок І.А. Крилова «Квартет», «Мавпа й окуляри».

Художник прагнув поєднати зображення реальних тварин, за якими уважно спостерігав у зоопарку, із сюжетами байок, герої яких діють незавжди «по-тваринному».

В епоху Відродження за тваринами захоплено спостерігають найвідоміші майстри. Так, Леонардо да Вінчі заповнив величезний аркуш замальовками котів та інших тварин, а один з кращих малюнків Альбрехта Дюрера зображує зайця. Герої численних портретів того часу позують разом зі своїми улюбленими кудлатими песиками, митці зображують цих модних домашніх улюбленців не менш уважно й майстерно, ніж їхніх господарів.

Г. Кузнецов. Ілюстрації до повісті Редьярда Кіплінга «Мауглі»

Фотограф - також художник-анімаліст

Арабський скакун.

Фото Войтека Квятковського

У XVII ст. анімалістика виділилася в окремий жанр. В академічній ієрархії його місце було досить скромним, але популярність - величезною. Особливо захоплювалися анімалістикою в Нідерландах. Тут художників-анімалістів було так багато, що вони ретельно «поділили» свої обов’язки: хтось зображував лише «пташині двори» з півнями, індиками та павичами, хтось - корів на пасовиську, хтось - комах. Анімалістам замовляли «портрети» мисливських соколів, породистих псів і коней, якими пишалися володарі. На межі XVIII-XIX ст. загальноєвропейської слави зажив швейцарський художник Готфрид Мінд, який малював переважно котів і навіть отримав прізвисько «котячий Рафаель».

У XIX ст. популярність анімалістики як окремого жанру зменшується, але митці продовжують звертатися до неї. Так, відомий російський портретист Валентин Серов створив цикл графічних ілюстрацій до байок І. Крилова. Тварин, особливо коней, майстерно зображував скульптор Євген Лансере.

Учнівські роботи

Учнівська робота

Іноді анімалістика використовується дуже несподівано. Легендарний київський «будинок з химерами» архітектора В. Городецького декорований численними скульптурними зображеннями тварин — слонів, носорогів, оленів, навіть риб і жаб. Деякі вітчизняні художники присвятили себе цьому жанру, як-от графіки Всеволод Аверін і Геннадій Кузнецов. Велику популярність тварини завжди мали в українському народному мистецтві (фігурний посуд у вигляді левів і баранчиків, ведмедики з гутного скла). Всесвітню славу здобули фантастичні тварини і птахи художниці Марії Приймаченко.

• 1. Чому анімалістика є одним з найдавніших жанрів?
• 2. У які періоди популярність анімалістики була великою, а в які - зменшувалася? Чому?

Практична робота

Намалюйте улюблену тварину, намагаючись якомога точніше передати її форму, окрас, пропорції 

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Підберіть, уважно роздивіться і запам’ятайте, як виглядає тварина.
• Спробуйте відтворити її на папері.

Разом з батьками оформіть свою роботу, як описано в підручнику.

Г. Кузнецов. Герка

Кузнецов Геннадій Юхимович (1947-2007) - український графік, ілюстратор, анімаліст. Навчався і працював у Києві. Звертався до різних графічних і живописних технік - літографії, лінориту, пастелі. Співпрацював із київськими видавництвами «Веселка», «Дніпро» та ін. Найвідоміші книжки, які проілюстрував художник, - «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку» М. Трублаїні, «Синій птах» М. Метерлінка, «Мауглі» Р. Кіплінга. Графіка Г. Кузнецова характеризується емоційною насиченістю, динамічністю композиції, технологічною майстерністю; він часто і блискуче зображував тварин. Роботи майстра отримували високі нагороди на міжнародних конкурсах книжкового мистецтва.

Готфрид Мінд. Киця із кошенятами

Міна Готфрид (1769-1814) - швейцарський художник. Жив у м. Берн. Хворів на аутизм, не зміг навчитися читати й писати, але мав здібності до малювання і тому почав навчатися акварельного живопису. Одного разу вчитель Мінда намалював композицію, де фігурувала кішка. Готфридові не сподобалось, як саме вона була зображена, і він створив свою версію картини, згодом - окреме зображення кішки, а згодом взагалі захопився малюванням цих тварин. З кішками Мінд завжди товаришував, полюбляв із ними розмовляти, а головне - уважно спостерігав і майстерно відтворював не лише зовнішність, а й звички та характери своїх «моделей». Художник зображував й інших тварин, а також дитячі ігри (катання на санчатах тощо), займався скульптурою, але загальноєвропейську славу йому принесли саме акварельні малюнки кішок. Готфрид Мінд навіть отримав прізвисько «Котячий Рафаель».

Н. Торопіцина. Анімалістика - Стівка

Урок образотворчого мистецтва №33 в 6 класі "Історична спадщина"

 Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Для переконливого відображення подій на картині необхідно не тільки передати психологічний чи емоційний стан. Неабияку роль відіграє предметний світ. Деталі оточення передано з історичною переконливістю, допомагають створити потрібне враження від твору. Тому вкрай необхідно бути знайомим з тим, як виглядали речі, одяг та інші предмети вжитку в різні часи та епохи.

Ти вже знайомий з уроків історії з наукою археологією. Археологія дає можливість уявляти вигляд поселень і житла, віднаходить предмети праці та побуту, прикраси, зброю. На території нашої Батьківщини з давніх-давен жили люди, створюючи предметний світ навколо себе. Серед них неперевершені зразки декоративно-ужиткового мистецтва трипільської культури та скарби скіфів. Помітний слід у світовій історії залишила Київська Русь. Вона проіснувала з IX до середини XIII ст.

Трипільська кераміка

Скіфська золота пластина із зображенням грифона IV ст. до н.е. Курган Гайманова могила Запорізької області

Колти (підвіски) часів Київської Русі, виконані в техніці перегородчастої емалі

Покровець хрещатий, виконаний в техніці лицьового шитва (Україна, XVII ст.).

Розвивалися гончарна справа, ткацтво, чинбарство (вичинка та обробка шкіри), різьблення по каменю і дереву. З льону, конопель і вовни слов’янки ткали чудові сукно і полотно, вони знали складне малюнкове ткання і вишивку. Високим умінням вирізнялися майстри обробки шкір. Недаремно в усній народній творчості склалися оповіді про кожем’як - людей умілих, сильних і відважних.

Активно розвивалося декоративно-ужиткове мистецтво. Вироби з дерева, металу, кістки, каменю, глини не просто задовольняли потреби людей, а й прикрашали їхнє життя. Характерним для творів слов’янського ужиткового мистецтва був рослинний орнамент, на відміну від геометричного візантійського.

Браслет часів Київської Русі

Панагія візантійської роботи. Виконана в техніці перегородчастої емалі та інкрустована дорогоцінним камінням

Панагія - невелика, прикрашена дорогоцінним камінням ікона, яку носять на грудях.

Одяг давніх слов’ян зазнав впливу візантійського та скіфського костюмів. Чоловіки носили жупани або свитки із зарукавниками (манжетами), підперезані широкими, іноді вишитими поясами. Багаті люди поверх носили плащі (корзно), оторочені золотою каймою на червоній підкладці. І чоловіки, і жінки покривали голови шапками, отороченими хутром. Під шапки або як самостійний головний убір жінки надягали убрус - білу або червону хустку, яка заколювалась під підборіддям. Краї хустки розкішно розшивались. Жіночий жупан, на відміну від чоловічого, мав широкі рукави, з яких виглядали прикрашені зарукавки нижньої сорочки. Жіноча сорочка була довга, до п’ят, і по нижньому краю вишита. Її носили під пояс або з поневою - спідницею, запахнутою поверх сорочки. Ці елементи одягу збереглися в українському народному костюмі донині.

Особливо вражають високою естетикою і технікою виконання ювелірні вироби. Були відомі і застосовувалися черніння срібла, лиття з дорогоцінних металів, карбування, інкрустація, техніка скані (узори з тонких металевих ниток) і зерні (прикраси з напаяних дрібних металевих кульок).

Зразки жіночого та чоловічого одягу часів Київської Русі

В. Васнецов. Прикликання варягів

Черніння (срібла) - спосіб декоративної обробки металу - його сильно розжарюють і миттєво охолоджують (наприклад, у воді); метал стає твердішим і отримує синювате забарвлення; інша назва - вороніння.

Карбування - отримання рельєфного зображення на тонких металевих листах шляхом калатання за допомогою спеціальних інструментів.

Інкрустація - врізування та вклеювання в поверхню предмета шматків інших матеріалів.

Техніка перегородчастої емалі прийшла до нас з Візантії, але незабаром київські майстри перевершили вчителів. Процес виготовлення схематично виглядав так. На золоту пластину наплавляли тонкі золоті перегородки, отримані порожнини заповнювали емалевим порошком і розплавляли його.

У давніх скарбах знайдено прикраси із зображенням сирен, дерева життя, квіткового орнаменту. Німецький знавець ремесел Теофіл (XI ст.), перелічуючи в своїй записці країни, які уславилися в різних мистецтвах, на почесному місці назвав Русь, майстри якої були відомі своїми виробами із золота з емаллю і з срібла з черню.

Кризова ситуація в культурі України виникла в кінці XVIII ст. Єдиним носієм і творцем української культури в цій ситуації залишився простий народ. Народна культура відіграла особливу роль в українській історії. Саме завдяки їй була збережена спадщина української традиції.

Учнівські роботи. Замальовки історичного костюма

Індустріальне суспільство, урбанізація нівелюють традиційні особливості культури. І в цих умовах дуже важливо зберігати, вивчати і популяризувати накопичені багатьма поколіннями знання, традиції. Адже без минулого немає майбутнього.

• 1. Чи є у вас вдома старовинні речі? Яка їхня історія?
• 2. Створіть ескізи костюмів до легенди про Кирила Кожум’яку.
• 3. Чим відрізнялися середньовічні костюми київських князів від костюмів турецьких султанів або лицарів?
• 4. Розкажіть, які ще характерні костюми інших народів і часів вам відомі.

Практична робота:

Намалюйте костюми до казки про Кирила Кожум’яку. Продумайте не тільки одяг, а й прикраси, взуття, головні убори.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, кольорові олівці.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) зображення.
• Згадайте свої знання з побудови тіла людини і позначте правильні пропорції постатей людини.
• Олівцем легко позначте обриси одягу, щоб мати змогу витерти невдалі лінії, не завдаючи шкоди паперу.
• Виправте невдалі, на ваш погляд, обриси.
• Продумайте і вирішіть, якими зробити деталі костюма: які орнаменти прикрашатимуть тканину чи буде вона однотонна, чим буде оздоблений костюм (хутром, золотим шиттям, дорогоцінними каменями).
• Контрастні чи стримані кольори?
• Чи буде в костюмі на чомусь акцентуватись увага?

Національний художній музей України

Урок №19 образотворче мистецтво 6 клас "Мистецтво оформлення театральної вистави. Різдвяний вертеп."

 Перегляньте відео урок

або опрацюйте самостійно

Виникнувши в Західній Європі десь у глибинах XV ст., вертепна вистава через Польщу потрапила до нас, в Україну. І вже із XVII ст. Різдвяні свята неможливо було уявити без вертепу. Його назва пов’язана з тим, що перші лялькові вистави інсценували біблійний сюжет про народження Христа у Віфлеємській печері (вертеп з давньослов’янської мови - печера).

Спочатку це була лялькова вистава про Різдво Ісуса Христа, яка згодом переросла в справжнє театральне дійство. За три сторіччя існування сюжет залишився майже незмінним: напочатку розігрувалися події, пов’язані з народженням Ісуса, - благовіщення янголів, поклоніння волхвів і пастухів, троє царів підносять дарунки. Потім дія переходила в покої царя Ірода: там відбувалися розмови з волхвами, воїнами, Смертю. Народна уява в цій частині вистави доповнювала класичні сюжети комічними сценами з народного життя. Дія закінчувалася в пеклі, куди потрапляв цар Ірод і де його разом з іншими грішниками мучили чорти.

Вертепна печера

Богоматір з немовлям Ісусом у стаєнці

Царі з дарунками

Спочатку конструкція театральної ширми повторювала дії вистави: це був іграшковий будиночок на три яруси: верхній - різдвяна стаєнка зі Святим сімейством - Дівою Марією, святим Йосипом та немовлям Ісусом, середній - палати царя Ірода, нижній - пекло з чортами. Цікаво, що дійові особи верхнього ярусу мали змогу спускатися і спілкуватися з персонажами середнього. Так само й мешканці нижнього ярусу могли підніматися на середній. Але ніколи життя верхнього і нижнього ярусів не перетиналося, оскільки за жодних обставин добро не може спілкуватися зі злом.

З часом іграшкову сцену з ляльками робили лише для верхнього ярусу, а дії інших персонажів грали самодіяльні актори - студенти, молодь, діти, які ходили з колядниками.

Старовинних ляльок робили з дерев’яних брусочків, на які одягали саморобний одяг із клаптиків тканини. Під цей імпровізований одяг підкладали вату, щоб надати лялькам об’єму. Знизу дерев’яний брусочок закінчувався підставкою, щоб лялька могла стояти. Тканини, які застосовувалися для костюмів, підкреслювали особливості сценічного образу цих ляльок: клаптик старовинного сукна для мантії Ірода, золотавий папір для обладунків солдата, шматочки золотої парчі - для одягу Янгола. Волосся робили з лляних ниток, а крила - зі справжнього пір’я. Голови ляльок ліпили з глини і розмальовували досить схематично. Тобто все робили з підручних матеріалів. Такий персонаж, як Смерть, був найбільшим і мав справляти жахливе враження. А чорт скоріше викликав сміх. Саме він відносив головного злодія - царя Ірода у пекло. Пастухи - це персонажі, найбільш наближені до простих людей, тому їхнім костюмам надавали рис народного одягу. Волхви, або троє царів, обов’язково мали з собою подарунки, які вони приносили немовляті Ісусу. І останній герой вертепної вистави - Різдвяна зірка, яку робили з фольги або іншого блискучого матеріалу і закріплювали вгорі над сценою.

Як бачите - нічого складного. Трохи фантазії і сердечного тепла, і все це можна зробити самому або спільними зусиллями однокласників, щоб прикрасити класну кімнату чи власну оселю до Різдвяних свят. Для самої сцени можна використати картонну коробку великих розмірів. Декорації, тобто внутрішні стінки, можна розмалювати фарбами. Голови для ляльок виліпити з кольорового пластиліну або солоного тіста.

Але головне — сценічний костюм і той образ, який ви створите за його допомогою.

• Пригадайте колядки, які ви вивчали на уроках української літератури. Разом зі своїми друзями інсценуйте їх.

Глиняні фігурки царів в одязі з тканини

Практична робота

Усім класом розподіліть між собою обов’язки та створіть різдвяний вертеп.

Персонажі для вертепу такі: янголи з крилами, один з лілією, Марія з немовлям, Йосип, пастухи у свитках, Ірод у оксамитовому вбранні з короною, охорона Ірода в панцирах, озброєні, три царі в парчевому вбранні з коронами, усі зв’язані докупи - так і рухаються, чорт чорний із хвостом та рогами, Смерть - скелет із косою, солдат, Коза, піп, запорожець, селяни. Заготуйте всі необхідні матеріали для створення інтер’єру стаєнки та костюмів для персонажів. Ляльки можна створити власноруч за схемою в підручнику.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, клей, голки, нитки, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• Намалюйте ескіз костюма обраного персонажа.
• Визначте за ескізом, з яких матеріалів його будемо створювати.
• На ляльку приміряйте потрібну кількість матеріалу і зшийте (або склейте) різні частини костюма.
• Додатково створіть деталі костюмів (корона, коса, крила тощо).

Для стаєнки:

Зробіть ескіз інтер’єру, в якому визначте, які частини декорації будуть намальовані, а які - об’ємні. Об’ємні частини декорації зробіть з паперу, пінопласту або інших підручних матеріалів і пофарбуйте в кольори, що збігаються з кольорами площинного зображення, ніби продовжують його, - таким чином створюється ілюзія простору. Зробіть Різдвяну зірку з фольги. Розставте персонажі по своїх місцях на сцені (в інтер’єрі стаєнки).

Різдвяна стаєнка. У створенні різдвяної стаєнки використано роботи, зроблені раніше на уроках з пейзажу, скульптури та інші.

МАЙСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛЯАЬКИ-СТОВБУШКИ ДЛЯ РІЗДВЯНОГО ВЕРТЕПУ

Для ляльки вам знадобиться клаптик білої тканини (бязь, ситець) розміром 15x15 см - це буде голова ляльки, клаптики кольорової тканини: 9x9 см для ручок та інші для одягу, невеликий шматочок синтепону чи вати, нитки для змотування ляльки (акрил, вовна, льон, бавовна - на ваш розсуд), моток ниток муліне, якщо ви забажаєте зробити вашу ляльку з волоссям.

Для основи ляльки можна використати готовий картонний стовпчик (від кулінарної фольги чи плівки), на який знизу приклеюємо підставку із щільного картону.

Голову й ручки робимо так, як зображено на малюнку. В середину «ручок» можна помістити дротик, для того, щоб можна було моделювати рухи. Збираємо в складку спідничку чи інший одяг і примотуємо до стовпчика.

Можна зробити ляльці коси, наприклад волосся з муліне. Перев’язуємо ниткою місце, де буде проділ, і розрізаємо моток з протилежного боку. Формуємо перуку. Накладаємо перуку на голову ляльки, розправляючи нитки. Так само з ниток робиться борода для ляльок, які зображують чоловіків.

Одяг для кожного героя вертепу потрібно продумати, зробити ескізи, замальовки...

Урок №10 образотворчого мистецтва 6 клас "Пейзаж. Історія пейзажу. Розвиток пейзажного жанру в Україні і світі. Етапи роботи над пейзажем."

Перегляньте  відеоурок

або опрацюйте самостійно

Пейзаж - жанр живопису, присвячений зображенню природи, міст, архітектурних комплексів тощо. Слово «пейзаж» - французького походження, воно означає місцевість. Пейзажі бувають різні. Пейзажі, на яких зображено море, називають мариною, а ті, на яких зображені мальовничі види, - ведутою. Пейзажі сучасних міст отримали назву урбаністичних (від латинського урбанус - міський). Пейзаж може доповнюватися постатями людей і тварин, навіть цілими сценами, але головним «героєм» в ньому завжди залишається природа.

Ще митці доби неоліту зображували людей і тварин в оточенні річок, дерев, трави. Художники в Давньому Єгипті використовували зображення природи в сценах жнив, полювання, рибальства. Тривалий час пейзаж виконував лише другорядну роль. Йому не приділяли особливої уваги.

Пейзаж як самостійний жанр мистецтва вперше виник у Китаї в VI ст. Китайські художники зображували добре відомі своєю красою краєвиди. Такий пейзаж потребував тривалого споглядання, створював особливий настрій. Під впливом китайського склався і японський пейзаж.

Кацусіка Хокусай. Червона Фудзі. Напевне, при вечірньому освітленні гора справді може здаватися червоною.

У Візантії середньовічні художники застосовували систему схематичного зображення природи: кілька дерев означали ліс, гірки - скелясту місцевість, башта - місто (див. стор. 152). Такі умовні пейзажі можна також побачити на українських іконах.

У цей самий час майстри в Західній Європі вже натуралістично (схожими на справжні, натуральні) зображували рослини в своїх картинах. Потяг до реальної картини природи був властивий і майстрам епохи Відродження. Проте пейзаж ще продовжував виконувати роль тла в портретах і сюжетних композиціях (див. стор. 68).

Уперше в Європі природа стає головною «дійовою особою» в картині лише триста років тому. Однак тогочасні художники прикрашали і підправляли природу, намагалися намалювати її красивішою, ніж бачили. Лише в XIX ст. художники почали зображувати навколишню природу такою, якою вона є, якою вони її бачили (див. стор. 60).

Французькі живописці почали малювати природу з натури, на відкритому повітрі - на пленері.

У наш час пейзаж часто використовують як засіб відображення думок і настроїв художника. Утім реалістичні краєвиди цінуються глядачами завжди.

Лі Ци Лонг. Краєвид. Сучасні китайські художники зберігають старовинні традиції зображення природи.

С. Васильківський. Перед грозою

Учнівська робота

Розвиток пейзажного живопису в Україні пов’язаний з роботами Т. Шевченка (серія «Мальовнича Україна», див. стор. 188). Розквіт цього жанру припадає на кінець XIX ст. Красу України відтворили у своїх полотнах С. Васильківський, П. Левченко. Найкращі традиції реалістичного пейзажного мистецтва продовжили українські майстри С. Шишко (див. стор. 61), Т. Яблонська, І. Бокшай (див. стор. 64) та ін.

• 1. Пригадайте, пейзажі яких українських і зарубіжних майстрів ви бачили під час відвідування музею, галереї, виставки. Який з них справив на вас найбільше враження і чому?
• 2. За допомогою яких прийомів художник-пейзажист здійснив свій задум в обраній вами картині?

Практичне завдання.

Зробіть замальовку зимового пейзажу, застосовуючи парафінову свічку. Збережіть роботу, бо вона знадобиться пізніше для оформлення різдвяної шопки.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, парафінова свічка.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Порівняйте пропорції різних частин зображення між собою, ширину до висоти.
• Зверніть увагу на те, яку пору доби ви зображуєте, що характерно для неї.
• Який колорит матиме ваша робота? Як зобразите задній план?
• На палітрі заздалегідь випробуйте колірні співвідношення і оберіть ті, які найліпше відповідають вашому задуму.
• Наприкінці подивіться загалом на свою роботу, виправте помилки, зробіть уточнення. Визначте акценти.

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПЕЙЗАЖЕМ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПАРАФІНОВОЇ СВІЧКИ

1. Спочатку скомпонуйте зображення олівцем на аркуші.

2. Парафіновою свічкою намастіть папір по намічених обрисах у тих місцях, де буде «сніг».

3. Нанесіть на вільні від парафіну місця перший шар фарби, наприклад синьої.

4. Додаючи інші відтінки, затемнюйте поступово ті ділянки роботи, які мають бути темними (наприклад, нічне небо).

5. Деталі прорисуйте фломастером.

А. Куїнджі. Ефект заходу сонця

Куїнджі Архип Іванович (1842-1910)

Відомий пейзажист.

Народився в Маріуполі.

Навчався у І. Айвазовського.

Картини Куїнджі:

«Українська ніч», «Березовий гай», «Після дощу», «Місячна ніч на Дніпрі» та інші.

У них надзвичайно точно і водночас несподівано відтворено складні ефекти освітлення.

У три роки залишився сиротою, з 11 - працював, але завжди мріяв стати художником. Відвідував заняття у Петербузькій академії мистецтв. У 1882 р. художник припиняє показувати свої картини на виставках, але продовжує працювати, в тому числі у своєму кримському маєтку Сара-Кікінеїз, і створює близько 500 картин-етюдів («Полудень. Стадо у степу», «Ефект заходу сонця», «Сутінки»). Викладав в Академії мистецтв у Петербурзі, учитель художника М. Реріха.

І. Айвазовський. Море. Коктебель

Айвазовський Іван Костянтинович (1817-1900)

Художник-мариніст.

Народився в Феодосії. За походженням вірменин. Автор близько 6000 пейзажів. Серед творів митця є такі: «Георгієвський монастир», «Чесменський бій», «Дев’ятий вал», «Серед хвиль».

Навчався в Петербурзькій академії мистецтв, після закінчення якої (1837) відвідав Італію, Францію, Англію. З 1847 р. і до кінця життя жив у Феодосії, де нині в галереї, що носить ім’я Айвазовського, розмішена найкраща колекція його робіт.

І. Айвазовський. Корабельна аварія. 1864. Айвазовський прославився насамперед як автор морських пейзажів (марин), що зображували бурі, шторми і катастрофи. При цьому життя художника було на диво щасливим і спокійним.

Іван Айвазовський:цікаві факти.

Урок №1 образотворчого мистецтва 6 клас "Жанри образотворчого мистецтва. Класифікація жанрів в образотворчому мистецтві"

 Перегляньте дистанційний урок 

Або опрацюйте урок самостійно

Вступ. Що таке жанри мистецтва

Есташ Лесюєр. Музи Мельпомена, Ерато і Полігімнія.

У Давній Греції музи - богині-покровительки наук і мистецтв.

Жанри образотворчого мистецтва

Ви вже знаєте, що образотворче мистецтво розподіляється на різні види - живопис, графіка, скульптура. Вони відрізняються один від одного матеріалами, технікою і засобами виразності. Проте в усіх видах мистецтва існує також і поділ на жанри. Слово «жанр» - французьке, воно означає «рід», «різновид».

Поділ на жанри існує в усіх видах образотворчого мистецтва. Та найяскравіше він виявляється в живописі, де розмежування відбувається за предметом зображення. Найвідомішими з них є зображення природи, краєвидів - пейзаж, речей - натюрморт, людини - портрет. Анімалістика - це зображення тварин, флористика - квітів, рослин. Події життя відтворює сюжетно-тематична картина. Вона своєю чергою може бути історичною (такою, що відтворює історичні події), батальною (зображує сцени війни), побутовою (відтворює повсякденні справи, побут, свята). Події з Біблії та Євангелія стають сюжетами для біблійних (релігійних) картин. Художники різних епох захоплювалися міфами Давньої Греції і Давнього Риму, створюючи міфологічні картини. Існує також інтер’єрний живопис.

Інтер’єр - зображення внутрішнього простору - кімнати, залу в палаці, каплиці собору тощо.

Усі ці жанри є можливими також у графіці - як станковій, так і книжковій. Адже книжка може вміщувати портрети дійових осіб або пейзажі (особливо часто за допомогою цього жанру ілюструють поезію). Якщо книжка розповідає про тварин, її доповнюють графічними творами в жанрі анімалістики. Але більшість ілюстрацій, звичайно, належить до побутового, історичного чи батального жанрів, адже передає найважливіші, найзахоплюючіші епізоди сюжету.

У скульптурі розподіл на жанри дещо інший. Тут також є портрет і анімалістика, сюжетні композиції (особливо в різних різновидах рельєфу). Проте окреме місце посідають ще монументи (пам’ятники).

Антуан Ватто. Товариство в парку. Ця картина поєднує в собі риси двох жанрів: сюжетної картини і пейзажу.

В одному творі мистецтва можуть поєднуватися риси, притаманні різним жанрам. До речі, найчастіше саме так і буває. Наприклад, портрет краще виглядає на тлі пейзажу і може доповнюватися натюрмортом із речей, які розповідають дещо про професію, захоплення і смаки моделі. Авторам сюжетно-тематичних картин також важко було б позбавити свої твори портретів (адже вони мають зробити своїх персонажів характерними й виразними) і пейзажів або інтер’єрів, на тлі яких відбуваються події їхніх картин, рисунків чи гравюр.

Класифікація за жанрами остаточно склалася в мистецтві досить давно, у XV-XVI століттях. Такою вона збереглася і донині. У різні часи найважливіше місце в образотворчому мистецтві посідали різні жанри.

• 1. Які жанри ви можете назвати?
• 2. Чому поділ на жанри в живописі та графіці є однаковим, а в скульптурі - іншим?

Печера Ляско, Франція. Сучасні мистецтвознавці сказали б, що це анімалістика.

Пограємо і перевіримо знання з образотворчого мистецьва: