Перегляньте дистанційний урок
або опрацюйте тему самостійно
Образотворче мистецтво існує з первісних часів, і вже тоді в ньому існували певні жанри, хоча прадавні художники навряд чи давали їм якісь спеціальні назви. Проте вони займалися анімалістикою (у живописі і скульптурі), а пізніше почали виконувати зображення в побутовому та батальному жанрах, намагаючись розповісти про свята, вдале полювання чи воєнну сутичку між двома племенами.
Зображення в «Печері рук» у Південній Аргентині.
Ці настінні малюнки, як вважають учені, були створені 13 000 і 9500 років тому. У печері зображені переважно ліві руки. Ці відбитки лишали хлопчики під час ритуалу посвячення в доросле життя.
Численні твори в побутовому жанрі (малюнки, рельєфи) дають змогу сучасним дослідникам створити досить повне враження про життя в Давньому Єгипті чи Дворіччі: адже майстри того часу (особливо давньоєгипетські) однаково захоплено, цікаво й повно розповідали і про життя в палаці фараона чи царя, і про завойовницькі походи, і про мирне повсякденне існування городян і селян.
У Давньому Єгипті виник також портрет, насамперед скульптурний. Скульптори-портретисти намагалися якнайточніше відтворити зовнішність своєї моделі, що було пов’язано з давньоєгипетськими релігійними віруваннями - адже інакше душа «не впізнала б» свого нового тіла.
Давньоєгипетський розпис.
Нині сказали б, що це побутовий жанр.
Шумерська статуя.
Зображує Еббі II, правителя міста Марі. Її можна назвати портретом.
Рельєф із саркофага Александра із Сідону. Сідон (Ліван). 325-311 рр до н.е.
Зображує битву при Іссі. Один із прикладів батального жанру.
Митці Давньої Греції створили численні шедеври в різних видах мистецтва, проте зазвичай вони зображували ідеальне, а не реальне життя. Тому скульптури, які створили давньогрецькі майстри, є прекрасними, але не відтворюють точно реальні прототипи. А ось давньогрецькі вази як предмети повсякденного вжитку зберегли для нас цікаві й жваві сценки на побутову і батальну тему.
Скульптурний портрет був дуже популярним у Давньому Римі. На відміну від греків, римляни - володарі та громадяни величезної імперії - бажали бачити себе такими, якими вони є насправді. Тому їхні портрети є дуже реалістичними. Про перемоги римської зброї розповідали численні твори в батальному жанрі - рельєфи на тріумфальних арках і колонах.
Середньовіччя - час розквіту релігійного мистецтва, насиченого символами та умовностями. Навіть додаткові деталі - орнамент на берегах рукопису, капітель колони в соборі — набували фантастичного характеру. Звичайно, митці того часу зображували й реальні події - побутові, батальні, історичні. Утім ця реальність не дуже відрізнялася від трактування біблійних та євангельських сюжетів.
Гончар Піфон, вазописець Дуріс. Кілікс: Геракл та Афіна. Створено близько 480-470 рр. до н. е. Міфологічний жанр.
У XV-XVI ст. у живописі та скульптурі починають складатися вже справжні жанри. Першим з них став портрет. Людину зображували на тлі краєвиду (цей варіант більше подобався італійським художникам) або у власній оселі (так вважали за краще портретисти Нідерландів). Поряд з тим, кого малювали, на картині нерідко розташовували предмети, які могли розповісти про її героя - його становище в суспільстві, інтереси та захоплення: корону для володаря, зброю для полководця, книжки для вченого тощо. Отже, портрет сприяв розвитку й інших жанрів - пейзажу, натюрморту, інтер’єру.
У XVII ст. спочатку в Італії, а потім майже в усіх інших європейських країнах виникли академії мистецтв. Вони не лише об’єднували художників, навчали й виховували молодих майстрів, а й керували художнім життям держав. Саме в академіях склалася ієрархія жанрів, тобто розподіл їх на «високі» та «низькі». Найшанованішими були релігійний, історичний та міфологічний жанри.
Рафаель Санті. Мадонна Террануова. Релігійний жанр. Біблійна тема.
П. Левченко. Біля озера. Жанр - пейзаж.
Побутовий жанр і портрет цінували менше, а пейзаж, натюрморт, інтер’єр, анімалістику та флористику - ще менше. Такий несправедливий розподіл проіснував в академіях майже до початку XX ст.
Вінсент Ван Гог. Соняхи. Жанр - натюрморт.
Д. Левицький. Портрет Г. І. Алімової. Жанр - портрет.
Утім існування ієрархії жанрів не означало, що розвиток образотворчого мистецтва піде суворо за академічними правилами. Так, славетні художники XVII ст. - Дієго Веласкес і Рембрандт - створювали блискучі портрети. Відомі українські майстри XVIII ст. - Дмитро Левицький і Володимир Боровиковський - також здобули славу саме як портретисти.
У XIX ст. найважливішим жанром став побутовий. Глядачі захоплено «впізнавали» в нових картинах сцени з реального життя, повсякденні ситуації, які кожен неодноразово спостерігав удома чи на вулиці. Навіть історичні картини того часу стають схожими на побутові. Створюючи їх, художники уважно вивчали архітектуру і костюми минулих часів. Як це не дивно, до XIX ст. вони вважали це не обов’язковим!
У другій половині XIX ст. у мистецтві починають складатися нові напрямки. Свою роль у цьому відіграли пейзажі, які відтепер малювали не в майстерні за ескізами чи «з пам’яті», а безпосередньо на свіжому повітрі (це називається «на пленері»). Зрозуміло, у таких пейзажах відображувалися найтонші зміни природного освітлення. Наприклад, славетний цикл французького живописця Клода Моне «Руанський собор» зображує один і той самий фасад старовинного храму в різні часи ранку, дня і вечора. У цьому циклі 20 картин!
М. Пимоненко. До вранішньої. Пасха. Цей твір - сюжетно-тематична картина. Такі самі сцени і ми з вами спостерігаємо щорічно на Великдень.
Клод Моне. Руанський собор. 8 з 20 картин живописного циклу, який зображує одну й ту саму споруду в різні часи ранку, дня і вечора.
Інші художники, зокрема Поль Сезанн і Вінсент Ван Гог, з повагою ставилися до натюрморту. Цей жанр виявився дуже зручним для різних експериментів із композицією, формою та кольором.
У XX ст. поділ жанрів на «високі» й «низькі» остаточно зник. Проте це, звичайно, не означає, що зникли або втратили своє значення власне жанри. Гордістю мистецтва XX ст. є натюрморти Анрі Матісса, портрети Пабло Пікассо. Чимало прекрасних картин у різних жанрах створюють і сучасні українські художники.
- 1. Коли в мистецтві виник розподіл на жанри?
- 2. Які жанри вважалися «високими», а які - «низькими» в академічній ієрархії?
Учнівські роботи. Композиції
Практична робота
Спробуйте створити композицію на вільну тему в обраному жанрі.
Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.
План роботи:
- Створіть ескіз для майбутньої композиції. Для цього на окремому аркуші в невеличкому розмірі (не більше 10 см) спробуйте намалювати свій задум. На цьому етапі варто обрати для майбутньої роботи формат - прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, а також вирішити, який композиційний прийом можна застосувати.
- На ескізі можна пошукати відповідь на питання, де ви створите найбільший контраст, де змістовий центр композиції. Можна також випробувати і колірне рішення.
П. Левченко. Соняхи
Левченко Петро Олексійович (1856-1917) - український художник. Навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Більшу частину життя прожив у Харкові. Працював переважно в жанрі пейзажу, писав також натюрморти та інтер’єри. Творам П.О. Левченка притаманний тонкий ліризм. Головні роботи: «Глухомань», «Фонтан біля Золотих воріт», «Вечір. Сльота», «На Харківщині», «Біла хата. Вулиця в Путивлі», «Вітряки».
МАЙСТЕР-КЛАС
ЯК ОФОРМИТИ РОБОТУ
Паспарту - це додаткове обрамлення картини всередині рамки. Паспарту може прикрашати картину, вишивку, колаж, фотографію, допомагаючи сконцентрувати увагу глядача на зображенні і роблячи більш значущою і об’ємною інформацію на ньому. За бажанням паспарту можна зробити самостійно, використовуючи для виготовлення кольоровий папір або картон. У деяких випадках паспарту може замінити раму. Наприклад, щоб оформити свою роботу для шкільноі виставки, дорога рама не потрібна.
1. Візьміть картон і виріжте з нього прямокутник, що дорівнює за розміром рамці, в яку будуть вставлятися картина і паспарту.
2. Поверніть вирізаний аркуш і з’єднайте лініями кути картонного прямокутника зі зворотного боку.
3. Знайдіть центральну точку на перетині цих ліній і накресліть «вікно», відмірявши від зовнішнього краю прямокутника необхідну ширину паспарту. Пам’ятайте, що нижня частина паспарту має бути трохи ширшою, ніж верхня і бічні, тому що зорове сприйняття людини таке, що в «основі» хочеться залишити більшу площу, так би мовити, для стійкості.
Призначена для картини рама, паспарту й власне картина мають гармонійно поєднуватися один з одним. Для ніжної акварелі або чорно-білої графіки добре підійде широке паспарту білого кольору. Для насичених картин, написаних олією, можна зробити паспарту темного відтінку, але найліпше все-таки дотримуватися спокійних нейтральних тонів, щоб не заглушати зображення на картині. Гарно виглядає фактурний папір на паспарту.
Дуже оригінально виглядатимуть різні картини в однаковому оформленні. У цьому випадку потрібно зробити паспарту для всіх зображень в одному стилі - близьких за кольором відтінків, що пропорційно поєднуються за розміром. Таким же чином можна оформити і шкільну виставку.
Т. Яблонська. Ранок
Яблонська Тетяна Нилівна (1917-2005) - відома українська художниця, живописець. Працювала в Києві. Кожна нова картина Яблонської одразу ставала популярною, як-от: «Хліб», «Ранок», «Літо», «Льон», «Колиска», «Вечір. Стара Флоренція». Але мисткиня завжди перебувала у пошуку, полюбляла експериментувати, і тому її твори є дуже різними, несхожими один на один. Пізніше художниця захопилася технікою пастелі, створивши велику серію майстерних пейзажів і натюрмортів. Яблонська була також чудовим педагогом, викладала в Київському державному художньому інституті (нині - Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури).
Вінсент Ван Гог. Кімната в Арлі
Вінсент Ван Гог (1853-1890) - один з найвідоміших художників XIX ст. Ван Гог був голландцем, але майже всі свої картини створив у Франції, де жив від 1886 р. Усі роботи майстра сповнені граничної щирості та емоційної напруги, а нерідко і справжнього трагізму, навіть якщо Ван Гог зображує звичайні речі («Стілець», «Черевики», «Соняхи»), власну кімнату («Кімната художника в Арлі»), сцени із селянського побуту («їдці картоплі», «Сіяч», «Жнець») або краєвиди невеликих міст Арль і Овер, де він працював («Зоряна ніч»). Ван Гог - автор численних портретів, у тому числі 35 автопортретів. За життя художник зміг продати лише одну свою картину. Світове визняння творчості Ван Гога почалося вже після смерті митця.
В. Кандинський. Композиція № 7
