42. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій (1 ч.)

 Пригадайте, які великі аварії та стихійні лиха відбувалися в Україні протягом останніх років?

Щодня у світі фіксують тисячі подій, під час яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей (через аварії, катастрофи, стихії, епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо). Вони призводять до загибелі людей і до значних матеріальних втрат. Такі події називають надзвичайними ситуаціями.

Надзвичайна ситуація — обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України в мирний і воєнний час, негативно впливають на функціонування об’єктів економіки та життєдіяльність населення. Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення.

Надзвичайні ситуації, відповідно до Кодексу цивільного захисту, класифікують: а) за характером походження або причиною виникнення; б) ступенем поширення; в) розміром людських утрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, визначають такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні (іл. 42.1).

НС техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

НС природного характеру, або стихійні лиха — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Соціальні НС — порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування або пов’язане із зникненням (викраденням) зброї та небезпечних речовин, нещасними випадками з людьми тощо.

Воєнні НС — порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене застосуванням звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якого виникають вторинні чинники ураження населення, визначені в окремих нормативних документах.

Іл. 42.1. Надзвичайні ситуації, що виникли на території України протягом 2017 р.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру називаються ще антропогенними (від грец. άνθρωπος (антропос) — людина), тобто такими, які виникають на об’єктах, створених розумом і руками людей, і які людина використовує. Великі аварії та катастрофи на об’єктах можуть виникнути внаслідок стихійного лиха, а також порушень технології виробництва, правил експлуатації різних машин, обладнання і встановлених норм безпеки.

У наш час виробничі, транспортні та побутові аварії та катастрофи за своїми наслідками не поступаються стихійним лихам, а часто перевершують їх. Унаслідок техногенних аварій та катастроф виникають ситуації, які призводять до значних соціально-екологічних і економічних збитків, виникає необхідність захисту людей від дії шкідливих для здоров’я факторів, проведення рятувальних, медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які сталися.

Як свідчить статистика, понад 50 % аварій та катастроф, що виникають у господарському комплексі, припадають на транспорт. Транспортні аварії поділяють на автомобільні, залізничні, авіаційні, водні та трубопровідні.

Серед усіх видів транспорту сумне лідерство за кількістю трагічних наслідків і матеріальних збитків належить автомобільному транспорту (іл. 42.2).

Іл. 42.2. Дорожньо-транспортна пригода

Ступінь ризику виникнення тих чи інших нещасних випадків характеризується кількістю за одиницю часу (за 1 год). Так, підраховано, що під час пересування автобусами відбувається 0,03 нещасних випадки на 1 млн осіб, залізницею — 0,05, на приватному автотранспорті — 0,6, на літаках — 1,0, на мотоциклах — 9,0.

Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху дорожнього транспортного засобу, внаслідок якої загинули або зазнали травм люди чи заподіяна шкода майну. На дорогах України щорічно виникають десятки тисяч аварій і катастроф. Статистика свідчить, що протягом кожних 10 хв відбувається одна ДТП, кожних 2 години в автокатастрофах гине одна людина.

Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є несправність колії, рухомого складу, технічних засобів керування, прорахунки відповідальних за безпеку руху поїздів тощо. У процесі аварії, що виникла, крім зіткнень, можливе і сходження поїздів з колії, а також виникнення пожежі й вибуху (іл. 42.3, іл. 42.4).

Іл. 42.3. Катастрофа потяга із жовтим фосфором

Іл. 42.4. Залізнична аварія

Іл. 42.5. Аварія суден

Світова статистика свідчить про те, що майже половина авіаційних аварій та катастроф відбувається на льотному полі, а решта — у повітрі, на різноманітних висотах польоту літального апарата, нерідко над малонаселеною територією землі або над водяною поверхнею. Щодо кількості постраждалих під час авіакатастроф, то тут часто діє принцип «усе або нічого».

Під час катастрофи на річковому і морському транспорті (іл. 42.5) план дій на судні передбачає оголошення тривоги для екіпажу й пасажирів; оцінку обстановки та вживання заходів щодо захисту людей, які перебувають на судні; підготовку рятувальних засобів, засобів для гасіння пожежі, а також механізмів захисту судна від потрапляння води.

На виробництві, у побуті часто виникають вибухи газу та інших вибухонебезпечних речовин, що призводить до руйнування будівель і пожеж (іл. 42.6, іл. 42.7).

Пожежа — неконтрольований процес знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають небезпечні чинники для живих істот та довкілля. Пожежі в містах і населених пунктах виникають унаслідок недотримання правил пожежної безпеки, несправності електропроводки, стихійних лих, аварій.

Іл. 42.6. Вибух у житловому будинку

Іл. 42.7. Ліквідація пожежі

Вони впливають на морально-психологічний стан людей і порушують нормальну життєдіяльність. Пожежі поділяються на окремі (горить одна або кілька споруд), масові (горить до 20 % будинків), суцільні (горить до 90 % будинків).

Аварії на гідротехнічних спорудах (гідродинамічні аварії) виникають при руйнуванні й прориві гребель, дамб, коли вода поширюється з великою швидкістю і створює загрозу затоплення територій (іл. 42.8). Причини таких аварій різні, але найчастіше вони відбуваються через руйнування основ споруд, перевищення розрахункової максимальної скидної витрати, тобто внаслідок переливу води через греблю. Найважчими наслідками гідродинамічних аварій є катастрофічні затоплення.

Іл. 42.8. Зруйнована вибухом гребля Дніпрогесу в 1941 р.

Іл. 42.9. Рівненська АЕС

Іл. 42.10. Аварія на Чорнобильській АЕС

АЕС на території України є одним з основних джерел забезпечення електричною енергією господарства країни (іл. 42.9). Виробництво, транспортування, збереження і використання радіоактивних матеріалів на АЕС строго регламентовано правилами технології, техніки безпеки і контролю за їх застосуванням. Проте це не усуває небезпеки виникнення аварій, унаслідок чого ці об'єкти називають радіаційно небезпечними.

У результаті радіаційних аварій, як це було на Чорнобильській АЕС (іл. 42.10), з пошкодженого ядерного реактора в навколишнє середовище викидають радіоактивні речовини у вигляді розпечених газів і аерозолів. Викиди поширюються залежно від спрямування шарів повітря і створюють зону радіоактивного забруднення місцевості.

До наслідків, безпосередньо пов'язаних із впливом іонізуючого випромінювання, належать променеві ураження — гостра променева хвороба, радіаційні ураження шкіри, слизових оболонок, певних органів і систем організму.

До хімічно небезпечних об'єктів господарського комплексу належать підприємства, що виробляють різноманітну хімічну продукцію, нафтопродукти, фармацевтичні препарати, а також підприємства, що мають холодоагенти, значні водонапірні й очисні споруди, залізничні станції з об’єктами відстою, склади з отрутохімікатами, сховища, транспортні трубопроводи тощо.

Під час екстремальних ситуацій природного, виробничого, транспортного характеру можливе надходження різних хімічних речовин у навколишнє середовище: в атмосферу або на поверхню ґрунту, у відкриті водойми-накопичувачі та інші об’єкти з подальшим поширенням парів, аерозолів на території населених пунктів.

Дайте відповіді на питання:

1. Яку подію називають надзвичайною ситуацією? За якими ознаками поділяють їх і на які групи за причиною виникнення?

2. Наведіть приклади надзвичайних ситуацій техногенного характеру, чому їх ще називають антропогенними?

Тема 1. Нормативно-правова база цивільного захисту. § 41. Єдина державна система цивільного захисту та її складові.Законодавче та нормативно-правове забезпечення її функціонування

 Пригадайте з уроків історії та правознавства, що таке правова основа будь-якої діяльності.

Цивільний захист (ЦЗ) — це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій (НС) (іл. 41.1) шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час і в особливий період.

Цивільний захист здійснюють з метою гарантування безпеки і захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей і довкілля від надзвичайних ситуацій, пожеж і подолання їхніх небезпечних наслідків в мирний час і в особливий період.

Іл. 41.1. Надзвичайні ситуації: а — повінь на Закарпатті; б — пожежа на нафтобазі під Києвом

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, Кодекс цивільного захисту (іл. 41.2), Закон України «Про основи національної безпеки України», інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Іл. 41.2 Основні документи правової основи цивільного захисту

Основними завданнями і заходами держави у сфері ЦЗ є запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, захист населення і територій від НС, ліквідація НС та їхніх наслідків, а також ті, що сприяють їх виконанню, як-от створення і підтримка в постійній готовності системи оповіщення, планування заходів ЦЗ на мирний час і особливий період, здійснення державного нагляду (контролю) та інші.

Для виконання завдань, спрямованих на захист населення від НС, держава надає громадянам України необхідні права та зобов’язує виконувати певні правила.

Громадяни України мають право на:

• отримання інформації про НС або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі;

• засоби колективного та індивідуального захисту та їх використання;

• участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків НС у складі добровільних формувань цивільного захисту;

• соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому житло, здоров’ю та майну внаслідок НС або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;

• медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію в разі отримання фізичних і психологічних травм.

Громадяни України зобов’язані:

• дотримувати правил поведінки, безпеки та дій під час НС;

• дотримувати заходів безпеки в побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої чи технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до НС;

• вивчати способи захисту від НС та дій у разі їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

• повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення НС;

• у разі виникнення НС до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;

• дотримувати протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту;

• виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережному поводженню з вогнем.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, у разі виникнення надзвичайних ситуацій мають такі ж права й повинні виконувати такі ж обов’язки, як і громадяни України, за винятками тих, які не передбачені Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Виконання зазначених вище завдань, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, здійснюється Єдиною державною системою цивільного захисту.

Єдина державна система цивільного захисту (ЕДСЦЗ) — сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту в мирний час і в особливий період.

Єдину державну систему цивільного захисту складають:

Іл. 41.3 Емблема ДСНС України

- органи управління ЕДСЦЗ;

- сили, призначені для виконання завдань ЦЗ;

- фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів;

- системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- система моніторингу техногенної і природної безпеки та прогнозування НС;

- система навчання кадрів, керівного складу і фахівців у сфері ЦЗ, навчання населення діям в НС;

- система наукового забезпечення заходів ЦЗ.

Загальне керівництво ЄДСЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України. Безпосереднє керівництво діяльністю ЄДСЦЗ покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, що забезпечує реалізацію заходів державної політики у сфері ЦЗ. Таким органом є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) (іл. 41.3). Діяльність ДСНС спрямовує і координує Кабінет Міністрів України через Міністра оборони України.

До сил цивільного захисту належать:

1) оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

2) аварійно-рятувальні служби;

3) формування цивільного захисту;

4) спеціалізовані служби цивільного захисту;

5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);

6) добровільні формування цивільного захисту.

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує в системі ДСНС України (іл. 41.4).

Іл. 41.4. Робота оперативно-рятувальної служби ЦЗ

Аварійно-рятувальні служби поділяють на:

1) державні, регіональні, комунальні, об'єктові та громадські організації;

2) спеціалізовані та неспеціалізовані;

3) професійні та непрофесійні.

Особливим видом аварійно-рятувальних служб є Державна служба медицини катастроф (іл. 41.5, іл. 41.6), яка діє в складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Іл. 41.5 Емблема державної служби медицини катастроф

Іл. 41.6 Автомобілі центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

Добровільні формування цивільного захисту утворюються під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій для проведення допоміжних робіт із запобігання або ліквідації наслідків таких ситуацій за рішенням центрального органу виконавчої влади, місцевої державної адміністрації, органу місцевого самоврядування. Положення про добровільні формування цивільного захисту затверджується Кабінетом Міністрів України. До добровільних формувань цивільного захисту приймають громадян за їхнім бажанням.

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону можуть залучатися Збройні сили України, інші військові формування та правоохоронні органи спеціального призначення, утворені відповідно до законів України.

ЄДСЦЗ діє на державному, регіональному, місцевому і об’єктовому рівні.

Єдина державна система цивільного захисту, залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує в таких режимах:

1) повсякденного функціонування; 2) підвищеної готовності; 3) надзвичайної ситуації; 4) надзвичайного стану або воєнного положення.

Режим повсякденного функціонування ЄДСЦЗ встановлюють за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрометеорологічної, техногенної і пожежної обстановки, гідрогеології, за відсутності епідемій, епізоотій тощо.

Режим підвищеної готовності ЄДСЦЗ встановлюють у межах конкретної території в разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, епідемічної (епізоотичної — вибухоподібного поширення інфекційної хвороби тварин), сейсмічної, гідрометеорологічної обстановки, за наявності загрози виникнення НС.

Режим надзвичайної ситуації ЄДСЦЗ встановлюється у разі виникнення НС, залежно від масштабу, на конкретній території.

Режим функціонування ЄДСЦЗ в умовах надзвичайного стану встановлюють відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану». Особливості функціонування ЄДСЦЗ за воєнного стану визначають Законом України «Про правовий режим воєнного стану» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Іл. 41.7 Міжнародні розпізнавальні знаки цивільного захисту: а) рівносторонній блакитний трикутник на оранжевому тлі; б) спеціальний знак для обладнання та споруд — три круги помаранчевого кольору з відстанями між ними, що дорівнюють радіусу круга

На кожному об’єкті господарювання (підприємстві, установі, організації, навчальному закладі тощо) створюють систему цивільного захисту об’єкта. Відповідає за постійну готовність її сил і засобів керівник об'єкту — директор, начальник, ректор тощо, який одночасно є начальником цивільного захисту об’єкту. Начальник ЦЗ об’єкту підпорядковується відповідному керівнику, який є одночасно начальником цивільного захисту міністерства (відомства), у підпорядкуванні якого перебуває об’єкт, а також начальникові ЦЗ міста (району), на території якого він розташований.

На об’єктах господарювання за типовою схемою, беручи до уваги особливості об’єкта, створюються служби ЦЗ: 1) оповіщення і зв’язку; 2) медична; 3) радіаційного та хімічного захисту; 4) охорони громадського порядку; 5) протипожежна; 6) енергопостачання та світломаскування; 7) аварійно-технічна; 8) сховищ та укриттів; 9) транспортна; 10) матеріально-технічного постачання та інші.

Організація навчання населення діям у НС.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» всі категорії населення зобов’язані вивчати основні способи захисту від наслідків НС техногенного та природного характеру, прийоми надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту, а також дотримувати заходів безпеки.

Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється:

1) за місцем роботи — працюючого населення;

2) за місцем навчання — дітей дошкільного віку, учнів та студентів;

3) за місцем проживання — непрацюючого населення.

Організація навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів діям у надзвичайних ситуаціях покладається на Міністерство освіти і науки, яке розробляє та затверджує навчальні програми з вивчення заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, спричинених надзвичайними ситуаціями, з надання домедичної допомоги та за погодженням з центральним органом виконавчої влади, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Цивільний захист. Правова основа цивільного захисту.

1. Що таке цивільний захист і яка його правова основа?

2. Які основні завдання і заходи держави у сфері ЦЗ?

3. Які права і обов’язки громадян України у сфері цивільного захисту?

4. Які завдання єдиної державної системи цивільного захисту, з чого вона складається і хто здійснює її керівництво?

5. У яких режимах функціонує єдина державна система ЦЗ?

6. Як організований цивільний захист на об’єкті економіки?

7. Як організовано навчання населення діям у НС?

Виконайте тестове завдання за посиланням у Гугл класі та прикріпіть скриншот з оцінкою.

Дистанційний урок №30 "Історія рок-опери" музичне мистецтво 7 клас

Дистанційне навчання 30 урок за підручником Кондратової Л.

або он лайн переглянь відео дистанційного навчання 

Послухай уривки з музичних творів

 

" Я тебя никогда не забуду"                                    

"Белый шиповник"

 Епілог "Аллілуйя кохання "

Завдання 1

Переглянь уривки з рок-опери "Моцарт"

Повний варіант з субтитрами рок-опери"Моцарт"

Виконайте творче завдання 2

Творчого натхнення!

Дистанційний урок №34 "Назустріч канікулам" музичне мистецтво 5 клас

Дистанційний урок №34"Назустріч канікулам" за підручником Кондратової Л.Г. 

Дистанційний урок №33 " Музика і хореографія" музичне мистецтво 5 клас

Опрацюйте  тему уроку за підручником Кондратової Л.Г.

Дистанційний урок №33 "Музика і хореографія"

або перегляньте відео 

Послухайте музику Йогана Штрауса Полька "Полювання"

Знайомство та розучування пісні. « Світ шкільний». 

Сл. Т. Демчук, муз, І . Тарнавської

Гра "Народні танці"

Гра "Танці ансамблю П. Вирського "

За бажанням :

Збери пазл "Хореографія"

Дистанційний урок №32 "Музика і циркове мистецтво" 5 клас за підручником Кондратової Л.Г.

Опрацюйте 

" Музика і циркове мистецтво" урок №32 підручник Кондратової Л.Г. 

або дистанційне навчання

Збери Пазл "Циркова афіша"

30 урок образотворчого мистецтва 5 клас (підручник Железняк С.М., Ламонова О.В.)

 Опрацюйте матеріал уроку: 

І - матеріал підручника

Петриківка - село в Дніпропетровській області, одне з тих сіл, де дбайливо зберігають і шанують традиції давніх народних промислів. Знаменитий петриківський розпис відомий далеко за межами України. Петриківка 230 років тому була заснована Петром Калнишевським. У цьому вільному козацькому селі виник цікавий звичай: жінки стали розписувати стіни хат барвистими квітковими орнаментами. Їх малювали пензлями, зробленими з котячої шерсті, сірниками, обмотаними м’якою тканиною, і просто пальцями. Фарби розводили на яйцях і молоці, а кольори вибирали найяскравіші, як сама природа Придніпров’я.

Елементи петриківського розпису. «Зернятко» - простий мазок, профіль якого залежить від пензлика. Це один з основних елементів петриківського розпису, за допомогою якого створюються всі орнаментальні мотиви. «Кривеньке зернятко» - дуже поширений елемент, за допомогою якого утворюють пірчасте листя, пуп’янки, пелюстки квіток. Щоб зробити «кривеньке зернятко», треба кінчик пензлика опустити на папір біля вертикальної лінії. Витягуючи тонку лінію вусика, роблять легкий поворот пензлика. Закінчують цей мазок притискуванням «п’ятки» пензлика до паперу.

Володимир Мельник. Елементи петриківського розпису

Можна намалювати «бігунець», який складається з трипелюсткових квіток і «пірчастого листя». Квіти, розміщені на однаковій відстані одна від одної (нахил квітки щоразу змінюється), з’єднують легкою хвилястою лінією, з країв якої розташовують листочки з довгими вусиками («пірчасте листя»).

«Бігунець» - один з найважливіших елементів петриківського розпису. Він може бути використаний для декоративного обрамлення будь-якого виробу.

Малювання ромашки, майора, айстри. Нові необхідні елементи композиції створюють об’єднанням таких різних мазків, як «зернятко» і «кривеньке зернятко». Потрібно зважати на їхній розмір, розміщення та колір. В основі квіток - «пуп’янок», доповнений у певному порядку дрібними й великими пелюстками. На основі квітки «пуп’янка» будуються й інші великі квіткові елементи. Залежно від форми основи (круглуватої, видовженої чи розтягнутої по ширині) вибирають форму рослинного елемента.

Ще один варіант квіток можна зробити за допомогою «зерняток», покладених колом в один або декілька рядів. Ці смуги дозволяють зробити ромашки, майори й айстри. В середині кола «зерняток» дерев’яним кінцем пензлика, вмоченим в густу фарбу, накладіть фарбу невеликими крапками, які зроблять малюнок рельєфнішим і веселішим. На основі цих нових рослинних елементів можна виконати свої варіанти квіток, створити новий мотив орнаменту за допомогою вже відомих нам прийомів.

Володимир Мельник. Етапи створення декоративного розпису

Виконання смородини, горіхів, кетяга калини за допомогою пальця. Ягоди калини, винограду, смородини і горішки петриківці роблять кінчиком пальця або паличкою. Набравши фарби на кінчик пальця, зробіть відбиток на папері. Він може бути меншим чи більшим (якщо виконувати відбитки паличкою, всі відображення будуть однакові за розміром). Зробивши декілька ягідок, розмістіть їх у формі кетяга, грона чи кошичка (ягоди розміщують одна над одною, поступово зменшуючи їхній розмір), потім з’єднайте ягоди тонкими гілочками. Малюнок можна доповнити хвилястими листочками і тоненькими вусиками, створюючи таким чином нові цікаві елементи.

Виконання елемента «перехідний мазок». Цей елемент виконують пензлем більшого розміру, ніж попередні. У петриківському розписі часто трапляється ефект плавного переходу одного насиченого кольору в інший - світліший чи темніший. Цього досягають «перехідним мазком». На пензель набирають фарбу яскравого кольору (наприклад, зелену), потім кінчиком пензля набирають фарбу світлішого кольору (наприклад, жовту). Роблять перший мазок: спочатку тягнуть світлий (жовтий) вусик, поступово з’являється другий відтінок (зелений), що набирає сили в кінці мазка. Для нового мазка весь процес повторюють.

Олена Щербань, Ганна Назаренко, село Петриківка. Декоративні композиції

Об’єднання деталей орнаменту за допомогою «пітушинок». Щоб композиція мала завершений вигляд, у петриківському розписі використовують так зване пітушиння, тобто з’єднання як окремих мазків у квітах і листочках, так і окремих елементів між собою. Це можуть бути тоненькі лінії, з’єднані в одній точці в квітах, уздовж центральної лінії в квітці або різноманітні «травинки», «пуп’янки», маленькі ягідки, колосочки і багато інших дрібних деталей, які розміщені навколо основних елементів або вздовж стебла в букетах.

Володимир Мельник. Етапи створення декоративного розпису

Ці елементи є додатковими засобами для збагачення малюнка, але вони мають велике значення в петриківському розписі, тому що є завершальним елементом усього твору, надають йому легкості, гостроти та об’ємності.

На початковому етапі роботи найкраще звернутися до творів визнаних майстрів петриківського розпису, уважно їх роздивитися і спробувати зробити копії із цих робіт.

1. Назвіть основні елементи петриківського розпису.

2. Чим майстри-петриківці виконували свої розписи?

3. Які кольори переважають у петриківському розписі?

Або переглянь ІІ дистанційний відеоурок :

Виконайте творчу практичну роботу 

1. Виконайте декоративну квітку за допомогою пензля за етапами створення декоративного розпису в відео або самостійно.

2. Користуючись порадами в параграфі, виконайте за допомогою пальця декоративний кетяг калини, а використовуючи мазок «кривеньке зернятко», - пірчасте листячко біля кетяга. «Пітушинками» доповніть свою декоративну композицію.

Творчого натхнення!