Урок №8 образотворчого мистецтва 6 клас "Узагальнення, площинність. Площинний і глибинно-просторовий способи зображення."

 Опрацюйте урок

У мистецтві узагальненню піддається все, що підкреслює задум митця, а саме: форма, об’єм, колір. Процес узагальнення форми в станковому (живопис, графіка, скульптура) і декоративному мистецтві має багато спільного. Митець, зберігаючи виразність форми, виділяє основне, типове, відмовляючись від другорядних деталей. Усі відтінки, що спостерігаються у реальності зазвичай зводяться до декількох локальних кольорів. Так само чинять і з об’ємом. Пошуки найвиразнішого образу підказують те чи інше рішення.

Художник може змінювати предмет дуже сильно, відхід від натури буває досить значним. Квітку, листок, гілку можна зобразити майже як геометричні форми або зберегти природні плавні обриси. Наприклад, перетворити живописними засобами реальний образ квітки на декоративний і навіть абстрактний.

Площинність — це такий спосіб передачі зображення, коли головну увагу приділяють не об’єму, а обрисам предмета. Такі зображення натури залишаються в площині картини, аркуша чи іншої поверхні й не створюють враження глибини простору. Вони здаються, на перший погляд, спрощеними, але при цьому можуть більшу увагу привернути до силуету або кольору предмета, тобто акцентують увагу на інших властивостях натури.

Локальний колір - власний колір предмета.

Учнівські роботи

Проте зазвичай найбільше враження на глядача справляє глибинно-просторова композиція, тому що глибина простору - це те середовище, в якому повсякчас існує людина. Вплив простору незаперечно сильніший, ніж площини або об’єму. Йдеться не про значущість або художню цінність, а саме про міру можливого впливу. Уміння передавати глибину простору на площині є одним з найвеличніших досягнень образотворчого мистецтва.

• 1. Уважно розгляньте репродукції творів у цьому розділі. На їхньому прикладі розкажіть, як ви розумієте узагальненість, площинність.
• 2. Поміркуйте, чому в мистецтві існують одночасно і площинний, і глибинно-просторовий способи зображення.

Практична робота

Створіть площинну композицію, використовуючи різні фактури.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, олівець, гумка, чорна гелева ручка.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Порівняйте його пропорції загалом.
• Фактури можна робити, ставлячи поруч крапочки, прямі чи хвилясті лінії, плямочки, кружечки тощо.
• Визначте, скільки місця буде відведено тлу.
• Якими фактурами відрізняються між собою різні частини композиції?
• Як ви заповните частини композиції: однотонними заливками, дрібними деталями чи великими?
• Чи контрастують фактури між собою за тоном?
• 
  
  
  

ПРИГАДАЙМО!

ЯК СКОМПОНУВАТИ ЗОБРАЖЕННЯ

Якщо полотно нерівномірно заповнене зображуваними об’єктами, малюнок зміщений до якого-небудь краю, картина сприймається перевантаженою в одній частині полотна і занадто полегшеною в іншій. Вона виглядає неврівноваженою.

Оптичний центр знаходиться приблизно посередині. Відповідно до цього в картині розміщують об’єкти і визначають композиційний центр. Композиційний центр у більшості випадків не збігається з геометричним центром, але й не віддаляється далеко від нього. Надмірний зсув центрального об’єкта зображення або цілої групи предметів створює враження перевантаження в одній частині картини і порожнечі в іншій.

Потрібно також уникати поділу площини на дві рівні частини як по горизонталі, так і по вертикалі. Горизонт у картині не має збігатися з горизонтальною серединою картини, а на середню вертикаль не повинні потрапляти великі об’єкти. Інакше вся картина розпадається на дві самостійні частини.

Врівноваженість картини не передбачає геометричної симетричності. Головну дію краще віднести вбік від центру. У врівноваженості картини мають значення не тільки власне маси предметів, а і їхній тон, і колір. Маленький темний об’єкт може врівноважити великий, але сірий. Пляма яскравого кольору з одного боку потребує свого повторення з іншого боку. Художник може виділити головне в картині і кольором, і тоном, і помітністю деталей на ньому.

Щоб забезпечити композиційний вибір сюжету при зображенні натюрморту чи портрета з натури, можна зробити композиційні начерки з різних точок спостереження і окреслити начерк прямокутною рамкою таких розмірів, щоб отримати хороше співвідношення площини полотна і предметів зображення. Іноді на папері спочатку окреслюють олівцем рамку і в ній накидають ескіз натюрмортного або портретного сюжету. Так рівномірно заповнюють площину картини, визначають масштаб зображення і знаходять потрібне композиційне розміщення.

Середньовічний гобелен «Дама з єдинорогом та левом»

урок №7 образотворчого мистецтва 6 клас "Деталь, подрібненість. Цілісні і подрібнені форми."

 Перегляньте відеоурок

 або опрацюйте самостійно

Урок №6 образотворчого мистецтва 6 клас "Анімалістка в скульптурі. Особливості анімалістичного жанру в скульптурі. Етапи створення скульптури тваринки."

 Перегляньте відеоурок 

або опрацюйте самостійно

Анімалістичний жанр - один з найбільш поширених напрямків у скульптурі. Цікавість до живої природи була притаманна людині з давніх-давен: перші скульптурні зображення з’явилися ще в епоху палеоліту. В античному світі фігурами тварин оформлювали людські помешкання і приміщення храмів і каплиць, а зображуваним істотам надавали магічного значення.

Тріумфальна арка - споруда над дорогою у вигляді проїзду для церемонії урочистого в’їзду переможця.

Анімалістичний жанр - один з найбільш поширених напрямків у скульптурі. Цікавість до живої природи була притаманна людині з давніх-давен: перші скульптурні зображення з’явилися ще в епоху палеоліту. В античному світі фігурами тварин оформлювали людські помешкання і приміщення храмів і каплиць, а зображуваним істотам надавали магічного значення.

Тріумфальна арка - споруда над дорогою у вигляді проїзду для церемонії урочистого в’їзду переможця.

Ліссіп. Квадрига.

Скульптура на фасаді собору Сан-Марко у Венеції

Маргарита Камардина. Бик

Сергій Феофанов. Мамонт

Фасад - зовнішній бік будівлі: передній, боковий або задній.

Нині на вулицях європейських міст ми можемо побачити скульптури тварин: монументи вершників на конях, статуї левів біля парадного входу в резиденціях, барельєфи з птахами на тріумфальних арках, дрібна пластика анімалістичного жанру в декорі фасадів. Приватні зібрання аристократів поповнювалися портретами з улюбленими вихованцями, зокрема досить популярні були коні, коти, собаки чи екзотичні тропічні птахи. Особливе місце належить кабінетній скульптурі із порцеляни, бронзи чи гіпсу, виконаній в анімалістичному жанрі.

Термін «анімалізм» уперше було вжито в 1831 р. після виставки в Паризькому художньому салоні молодих французьких художників Антуана Луї Барі, Кристофа Фратена та Олександра Жуйонне, на якій вони представили мініатюрні фігурки тварин.

Г. Феоктистов. Равлик. Бронза

К. Шубнякова. Чапля

Нині анімалістичний жанр лишається одним з найпопулярніших. Скульптура тварин не тільки прикрашає екстер’єри міських будівель, а й слугує чудовим доповненням до інтер’єрів як особистих, так і громадських приміщень. Завдяки її універсальності, таку скульптуру можна помістити в приміщення будь-якого призначення: як невелику тендітну статуетку, що слугує незначним доповненням, своєрідним акцентом, або як монументальну скульптуру, навколо якої буде створено цілий інтер’єр.

• 1. Чому в первісні часи і в епоху Давнього світу люди створювали скульптурні зображення тварин?
• 2. Що спільного в живописній, графічній і скульптурній анімалістиці? А чим вона відрізняється одна від одної?

Практичне завдання.

Створіть скульптуру тваринки як приклад малої пластики на вибір: вола, вівцю, козу, теля, віслючка, собачку, кота. Збережіть її, вона знадобиться пізніше для створення різдвяної шопки.

Інструменти та матеріали: пластилін, дощечка, стека, нитки та різні природні матеріали.

План роботи:

• Для того щоб самим зробити маленьку кабінетну скульптурку, знайдіть фотографії тварин, яких би ви хотіли виліпити. Вам знадобиться зображення персонажа в анфас і профіль. Вони будуть слугувати вам підказкою під час роботи.

Учнівські роботи. Скульптура. Змішана техніка

Учнівські роботи. Скульптура. Змішана техніка

• Поміряйте лінійкою пропорції всіх частин тіла тварини. Ці розміри потрібно відтворювати в тому випадку, якщо ви хочете зробити реалістичну фігурку.
• Підготуйте матеріал для ліплення. Пластилін чи глину ретельно розімніть у руках, щоб видалити з маси пухирці повітря. Якщо пропустити цей етап роботи, глиняна скульптурка може тріснути під час висихання. Відділіть невелику порцію матеріалу.
• Фігурку можна складати з окремих частин чи «витягувати» лапи, хвіст, голову з цілого шматка. Другий варіант підходить більше для маленьких фігурок. Виліплюючи кожен елемент вашої скульптури, порівнюйте її з фотографією і тими розмірами, які ви виміряли. Якщо ви складаєте тваринку з окремих фрагментів, спочатку виліпіть їх у вигляді геометричних фігур. Лапи і хвости можна зробити циліндрами, голову - кулею тощо. Після цього пальцями і стекою уточніть їхні обриси.
• Готові деталі сумістіть. При цьому намагайтеся якомога охайніше примазувати їх пальцями. Після зборки відновіть форму зім’ятих деталей і за допомогою зубочистки нанесіть дрібні деталі.
• Глиняну фігурку можна запекти в муфельній печі. У домашніх умовах для цього можна скористатися духовкою. Поставте туди фігурку, залиште дверцята прочиненими. Поступово підвищуйте температуру в духовці. За дві години вона має досягти 200 °С. Потім глина має поступово охолонути.
• Пластилінові фігурки можна робити різнокольоровими чи комбінувати з природними матеріалами: паличками, засушеними ягодами, шкаралупами горіхів чи каштанів. Комбінувати пластилін можна не тільки з природніми матеріалами, а й з будь-яким іншим. Наприклад, симпатичних овечок можна виліпити з пластиліну та ниток.

МАЙСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ СКУЛЬПТУРНОЇ ФІГУРКИ ТВАРИНИ

Для ліплення скульптурної фігурки беруть пластилін (або глину, чи солоне тісто) стеку і дощечку, на якій виконують роботу.

1. Перед тим як розпочати роботу, вирішують, образ якої тварини хочуть зліпити - собаки, чи ягнятка, чи козеняти, корови чи віслючка.

2. Зазвичай спочатку роблять замальовки олівцем свого обранця з різних боків. Адже скульптурний образ тривимірний, і ще до початку ліплення потрібно уявляти, як буде виглядати обраний герой з різних боків.

3. Якщо скульптура масивна, то варто зробити каркас, закріпити його на підставці, він має бути міцним. Це може бути дерев’яний чи пінопластовий брусочок і металевий дріт, прикріплений до горизонтальної дощечки.

4. Створюючи роботу, можна використати в ній різні матеріали, які найбільше підходять для втілення задуму - глина або пластилін в поєднанні з нитками, природними матеріалами, ватою та ін.

В. Серов. Викрадення Європи

Урок №5 образотворче мистецтво 6 клас "Зображення тварин. Особливості зображення тварин. Начерк."

 Перегляньте відеоурок

або опрацюйте самостійно

Анімалістичний жанр поєднує природничо-наукові й художні принципи і розвиває спостережливість і любов до природи.

Нерідко головним завданням анімаліста стає точність зображення тварини (наприклад, в ілюстраціях до наукової і науково-популярної літератури). Про гостру спостережливість художників-мисливців свідчать зображення звірів і птахів у первісному мистецтві.

Знання будови тіла, життя і звичок тварини - необхідні умови для створення повноцінного образу. Ці знання набуваються поступово, і не варто нехтувати жодною можливістю їх поповнити. Часто при створенні ілюстрацій до казок, байок, алегоричних і сатиричних зображень тварина «олюднюється». Їй надаються притаманні людям риси, вчинки та переживання. Однак і в цьому випадку потрібно, щоб тварина легко впізнавалась. А це і означає, що без уважного вивчення реальної, природної зовнішності тварини нам не обійтись.

Рисунок з живої натури - основний спосіб пізнання особливостей малювання тварини. Враження, які приходять безпосередньо із життя, - єдиний, нічим не замінний матеріал для подальшої творчої роботи в жанрі анімалістики.

Донна Лон. Начерки тварин

Знайомство з рисуванням тварини краще розпочати з навчального начерку. Начерк передає найзагальнішими і скупими лініями різноманітні пози, миті руху і пропорції тварини, а також окремих її частин. Під час виконання начерку не варто звертати увагу на зайві подробиці. Начерк - це найшвидший спосіб закріпити на папері свої перші враження від натури.

В. Смирин. Начерки. Лисиці, байбаки

Начерк тварини з натури

Лінія - головний елемент начерку, її потрібно наносити на папір легко й вільно, зберігаючи чіткість. Краще наносити легкі лінії, не зачорнюючи їх: у такому випадку можна залишати неточні лінії, не стираючи їх гумкою, і замінювати їх точнішими і наприкінці начерку стерти непотрібне; таким чином ми звикаємо рідше користуватися гумкою і зайвий раз не куйовдити паперу, бо не кожен різновид паперу витримує гумку.

Для першого знайомства з яким-небудь звіром чи птахом ми розглядаємо книжки, атласи тварин, відвідуємо зоопарк чи природничий музей. Хоча в багатьох з нас удома є домашні улюбленці, які заслуговують стати моделлю для анімалістичного портрета.

Учнівська робота

А. Барщ. Начерки риб.

Перо, туш, олівець

Учнівські роботи

Рисувати тварин складніше, ніж предмети, бо коли ми їх зображуємо, вони не сидять нерухомо, а постійно змінюють свою позу і рухаються. Як тоді зобразити тварину? Навчитися рисувати тварин можна, якщо це робити поетапно. Найбільшу увагу треба приділити їхнім відмінностям. Якщо на рисунку зображено слона, то, звичайно, він матиме хобот і великі вуха. Можливо, не з першої спроби вам удасться нарисувати правильно улюблену кицьку чи собаку, але після декількох спроб ви обов’язково зможете це зробити.

Учнівська робота

Учнівські роботи

Тварин, звичайно, краще рисувати з натури, але як їм пояснити, щоб вони сиділи не ворушачись? Єдиний спосіб не поспішаючи нарисувати вашого домашнього улюбленця - дочекатися, коли він буде спати, і швиденько «накидати» контур, тому що тварина може змінити позу. У крайньому разі, можна сфотографувати, а після того по фото нарисувати ваших кицьку чи собаку (або якусь іншу тварину). На щастя, сучасний художник-анімаліст, на відміну від митців минулого, має таку можливість. Можна тільки уявити, скільки часу в художників у давнину забирали спроби «впіймати» потрібний рух тварини, для того щоб відтворити його на картині.

• 1. Які зображення тварин мають бути перш за все дуже точними? У яких тварина «олюднюється»? Чому?
• 2. Чому треба приділити найбільшу увагу, роблячи начерки тварин?

Практична робота

Зробіть начерк тварини, що рухається, з натури або з фотографії.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, олівець, гумка, чорна гелева ручка, пастель, кольорові олівці.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Порівняйте його пропорції загалом.
• Порівняйте пропорції різних частин зображення між собою: довжину до висоти та ширини.
• Виправте помилки в побудові.



В. Аверін. Ілюстрація до казки І. Франка «Лисичка і Журавель»

Аверін Всеволод Григорович (1889-1946) - український художник-графік, анімаліст. Працював у Харкові. Більшість робіт митця виконано в техніці літографії, найвідоміші з них - серії «Звірі зоосаду» і «Куниці». Увага і спостережливість поєднуються в них зі справжньою повагою до незвичних «моделей». Також Аверін ілюстрував дитячі книжки (казки «Колобок», «Ріпка»), створював портрети і пейзажі.

МАЛЮВАННЯ ЗА СХЕМАМИ

Приготуйте папір, простий олівець, гумку і фарби чи кольорові олівці.

За допомогою покрокових схем ви зможете намалювати що завгодно, головне звертати належну увагу на пропорції різних частин тіла тварини.

Зазвичай частини тіла вписуються у певні геометричні фігури - прямокутники, овали, трикутники. Такий спосіб малювання, звичайно, легший, ніж малювання за всіма правилами, із застосуванням знань з анатомії тварин.



Майстер клас. 

МАТЕРІАЛИ І ТЕХНІКА НАЧЕРКІВ

Для начерків можна використовувати папір різних сортів, різний за розміром, кольором, тоном, шорсткістю. Для начерків пером добре підійде гладенький, щільний папір, на якому не розпливається чорнило чи туш. Для однокольорових і кольорових начерків аквареллю, тушшю більше підходить папір, що не надто поглинає воду, трохи шорсткий.

Для виконання начерків можна використовувати олівці, середні і м’які за твердістю, вугілля, сангіну, соус, чорнило, туш, акварель, акварельні і пастельні крейди, фломастери. Можна використовувати і м’які кольорові олівці, якщо тільки вміти зі смаком підбирати необхідне поєднання кольорів. Наприклад, недоцільно використовувати зелені й сині олівці для замальовок портрета і фігури людини. Темні та теплі тони для цих цілей більш привабливі.

Соусом працюють сухим і мокрим способом, якщо його завчасно розвести водою до потрібної густини і паличкою малювати на вологому папері. Начерки в цьому випадку добре передають тонові особливості натури.

Цікаві за своїми образотворчими можливостями різноманітні фломастери. Особливо з такими фетровими стрижнями, які дають змогу малювати і тонкими, і широкими лініями і швидко покривати великі поверхні паперу.









Для виконання начерків часто користуються аквареллю одного кольору або аквареллю різних кольорів. Заливка аквареллю (заповнення плям і площин розчином фарби будь-якої насиченості) іноді поєднується з промальовуванням контуру фломастером чи пером. Начерки в декілька кольорів складніші, потребують часу, досвіду. Звичайно ж, вони мають залишатися графічним зображенням, де більш-менш уважно передаються локальні колірні співвідношення між окремими предметами і тлом.

Робота нерозбавленою тушшю (або розведеною водою) виконується м’яким акварельним чи іншим пензлем. За технікою ця робота подібна до роботи аквареллю (заливка).

Цікаві начерки акварельними крейдами на папері, трохи вологому (переважно одноколірні начерки).

Вибір матеріалу і техніки роботи залежить насамперед від задуму, від завдання, поставленого художником, від характеру зображуваного об’єкта, особистих схильностей і смаку, вміння володіти тим чи іншим матеріалом.





Капітолійська вовчиця. Зверніть увагу, як умовно, але дуже декоративно майстер передав хутро вовчиці. Фігурки немовлят Ромула і Рема, майбутніх засновників Риму, додали значно пізніше, вже у XVI ст.

Урок №4 образотворчого мистецтва 6 клас "Анімалістичний жанр. Періоди популярності анімалістичного жанру в різні часи."

 Перегляньте відео урок

або опрацюйте самостійно

Назва анімалістичного жанру походить від латинського слова «animal» — тварина. До нього належать твори живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, які зображують тварин. Художник-анімаліст має поєднувати любов до природи з увагою та спостережливістю.

Твори в жанрі анімалістики створювали вже первісні люди. Зазвичай вони зображували тих тварин, на яких полювали, - мамонтів, бізонів, оленів. Малюнки, створені кольоровими вохрами (глинами) на стінах печер, і досі вражають своєю майстерністю. У мистецтві скіфів, які мешкали на території сучасної України, дослідники виділяють навіть «звіриний стиль» - прикраси для зброї та одягу у вигляді оленів, пантер, фантастичних тварин.

У Давньому Єгипті деяких тварин шанували, як богів. Численні великі статуї і маленькі статуетки зображують крокодилів і бегемотів, биків і баранів, шакалів і кішок, павіанів (мавп) та ібісів (червоних птахів із довгими, загнутими донизу дзьобами, далеких родичів лелеки й чаплі). Тварини з’являються також у багатьох давньоєгипетських малюнках і рельєфах - бики працюють у полі, коні беруть участь у війнах, на качок полюють, а гепарди мешкають у царському палаці як почесні улюбленці.

Богиню Бастет у Давньому Єгипті зображували у вигляді кішки.

Зображення тварин були популярні й у Давньому Дворіччі. Один з найвідоміших творів Ассирійського мистецтва - рельєфи, які розповідають про царське полювання на левів. Леви й левиці тут виглядають навіть жвавішими й виразнішими, ніж цар та його почет.

В античні часи головним об’єктом мистецтва стала людина. Майстри Давньої Греції і Давнього Риму зображували тварин майстерно, але якось байдуже.

Чудові зображення тварин з найдавніших часів з’являються також у живописі, скульптурі та графіці Китаю, Індії, Японії.

Традиційний китайський живопис.

Захоплює надзвичайно уважне ставлення китайських митців до найменших дрібниць.

Традиційний індійський живопис.

Тигри - герої багатьох індійських міфів.

Леонардо да Вінчі. Замальовки котів та інших тварин.

Великий італійський художник намагався ретельно вивчити (і відтворити) життя в усіх його аспектах. Тварини не стали для нього винятком.

Мистецтво Середньовіччя було насамперед релігійним, але тварини стали постійними учасниками деяких біблійних та євангельських подій. Наприклад, у сцені Різдва завжди зображували осла і вола, що своїм диханням зігрівають маленького Ісуса, який лежить у яслах. Супутниками деяких святих також вважали тварин. Так, Святого Ієроніма завжди супроводжував лев, Святого Роха - собака, Святу Агнесу - ягня. Звичайно, їх і зображували разом.

Отто Ерельман. Собака із цуценятами

Альбрехт Дюрер. Заєць.

Художник не обмежився замальовкою. Він відтворив кожен вусик і волосинку на хутрі свого героя.

В. Серов. Ілюстрації до байок І.А. Крилова «Квартет», «Мавпа й окуляри».

Художник прагнув поєднати зображення реальних тварин, за якими уважно спостерігав у зоопарку, із сюжетами байок, герої яких діють незавжди «по-тваринному».

В епоху Відродження за тваринами захоплено спостерігають найвідоміші майстри. Так, Леонардо да Вінчі заповнив величезний аркуш замальовками котів та інших тварин, а один з кращих малюнків Альбрехта Дюрера зображує зайця. Герої численних портретів того часу позують разом зі своїми улюбленими кудлатими песиками, митці зображують цих модних домашніх улюбленців не менш уважно й майстерно, ніж їхніх господарів.

Г. Кузнецов. Ілюстрації до повісті Редьярда Кіплінга «Мауглі»

Фотограф - також художник-анімаліст

Арабський скакун.

Фото Войтека Квятковського

У XVII ст. анімалістика виділилася в окремий жанр. В академічній ієрархії його місце було досить скромним, але популярність - величезною. Особливо захоплювалися анімалістикою в Нідерландах. Тут художників-анімалістів було так багато, що вони ретельно «поділили» свої обов’язки: хтось зображував лише «пташині двори» з півнями, індиками та павичами, хтось - корів на пасовиську, хтось - комах. Анімалістам замовляли «портрети» мисливських соколів, породистих псів і коней, якими пишалися володарі. На межі XVIII-XIX ст. загальноєвропейської слави зажив швейцарський художник Готфрид Мінд, який малював переважно котів і навіть отримав прізвисько «котячий Рафаель».

У XIX ст. популярність анімалістики як окремого жанру зменшується, але митці продовжують звертатися до неї. Так, відомий російський портретист Валентин Серов створив цикл графічних ілюстрацій до байок І. Крилова. Тварин, особливо коней, майстерно зображував скульптор Євген Лансере.

Учнівські роботи

Учнівська робота

Іноді анімалістика використовується дуже несподівано. Легендарний київський «будинок з химерами» архітектора В. Городецького декорований численними скульптурними зображеннями тварин — слонів, носорогів, оленів, навіть риб і жаб. Деякі вітчизняні художники присвятили себе цьому жанру, як-от графіки Всеволод Аверін і Геннадій Кузнецов. Велику популярність тварини завжди мали в українському народному мистецтві (фігурний посуд у вигляді левів і баранчиків, ведмедики з гутного скла). Всесвітню славу здобули фантастичні тварини і птахи художниці Марії Приймаченко.

• 1. Чому анімалістика є одним з найдавніших жанрів?
• 2. У які періоди популярність анімалістики була великою, а в які - зменшувалася? Чому?

Практична робота

Намалюйте улюблену тварину, намагаючись якомога точніше передати її форму, окрас, пропорції 

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Підберіть, уважно роздивіться і запам’ятайте, як виглядає тварина.
• Спробуйте відтворити її на папері.

Разом з батьками оформіть свою роботу, як описано в підручнику.

Г. Кузнецов. Герка

Кузнецов Геннадій Юхимович (1947-2007) - український графік, ілюстратор, анімаліст. Навчався і працював у Києві. Звертався до різних графічних і живописних технік - літографії, лінориту, пастелі. Співпрацював із київськими видавництвами «Веселка», «Дніпро» та ін. Найвідоміші книжки, які проілюстрував художник, - «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку» М. Трублаїні, «Синій птах» М. Метерлінка, «Мауглі» Р. Кіплінга. Графіка Г. Кузнецова характеризується емоційною насиченістю, динамічністю композиції, технологічною майстерністю; він часто і блискуче зображував тварин. Роботи майстра отримували високі нагороди на міжнародних конкурсах книжкового мистецтва.

Готфрид Мінд. Киця із кошенятами

Міна Готфрид (1769-1814) - швейцарський художник. Жив у м. Берн. Хворів на аутизм, не зміг навчитися читати й писати, але мав здібності до малювання і тому почав навчатися акварельного живопису. Одного разу вчитель Мінда намалював композицію, де фігурувала кішка. Готфридові не сподобалось, як саме вона була зображена, і він створив свою версію картини, згодом - окреме зображення кішки, а згодом взагалі захопився малюванням цих тварин. З кішками Мінд завжди товаришував, полюбляв із ними розмовляти, а головне - уважно спостерігав і майстерно відтворював не лише зовнішність, а й звички та характери своїх «моделей». Художник зображував й інших тварин, а також дитячі ігри (катання на санчатах тощо), займався скульптурою, але загальноєвропейську славу йому принесли саме акварельні малюнки кішок. Готфрид Мінд навіть отримав прізвисько «Котячий Рафаель».

Н. Торопіцина. Анімалістика - Стівка